Электронный
методический кабинет

Сутність податків та оподаткування

Дахно І.І. • Міжнародне приватне право • 2008 (ua) 
Ефективність податкової системи держави значного мірою залежить від фінансово-економічного стану її підприємств, тому податкова політика, яку проводить держава, і оподаткування повинно бути спрямоване на підтримку конкурентоспроможності вітчизняних виробництв.

В епоху лібералізації світового економічного простору міжнародний перелив капіталів і товарів зачіпає інтереси різних країн, їх господарських суб'єктів і громадян. Як показує практика, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємців насамперед цікавить питання стягнення податків.

Згідно із Законом України "Про систему оподаткування в Україні" від 02.02.1994 р. №534/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994, №21), під податками і збором (обов'язковим платежем) розуміють обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Податки встановлюються вищим органом державної законодавчої влади як обов'язкові платежі, які сплачують фізичні і юридичні особи в бюджет у розмірах і в строки, які передбачені законом.

Для вивчення кожного податку необхідно виділяти його елементи:

• суб'єкт податку — особа, на яку законом покладений обов'язок сплачувати податок;

• носій податку — фізична або юридична особа, що сплачує податок із власного доходу;

• об'єкт податку — майно або доход, що оподатковуються податком;

• джерело податку — доход, за рахунок якого сплачується податок;

• одиниця (масштаб) оподаткування — частина податку, прийнята за основу для обрахування розміру податку;

• ставка податку — розмір податку, встановлений на одиницю податку. Ставка може встановлюватися в абсолютних сумах (грн) або у відсотках;

• оклад податку — сума податку, узята з усього об'єкту податку за визначений період, що підлягає внесенню в бюджетний фонд;

• податковий період — час, що визначає період обрахування окладу податку і терміни його внесення в бюджетний фонд;

• податкова квота (податковий тягар) — частка окладу податку в джерелі податку;

• податкова пільга — зниження розміру оподатковування;

• податкова політика — заходи в сфері податків, спрямовані на досягнення певних цілей;

• податковий кадастр — перелік об'єктів податку з вказівкою їхньої доходності;

• система податків — перелік передбачених податків і обов'язкових платежів, які стягуються в країні.

Податки наділяються певними функціями або призначенням:

1) кожний податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Фіскальна функція податків має дві підфункції: 1) контрольну, яка має прояв у тому, що з'являється можливість кількісно відобразити податкові надходження та зіставити їх з потребами держави у фінансових ресурсах; 2) розподільча, яка пов'язана з поповненням державної казни;

2) податки виконують соціальну функцію, яка відіграє важливу роль у соціальному житті суспільства; від величини і кількості податків залежить добробут громадян держави;

3) регулююча функція, яка має прояв через встановлення і зміни системи оподаткування, визначення податкових ставок і їх диференціації, надання податкових пільг. Регулююча функція податків має три підфункції: 1) стимулююча, яка реалізується через систему пільг, винятків, преференцій, пов'язаних зі створенням пільгових ознак об'єкта, який підлягає оподаткуванню; 2) стримуюча, що проявляється через введення акцизів, які стримують зростання споживання певної групи товарів; 3) відтворювального призначення, яка несе в собі плату за користування водою, природними копалинами, мінерально-сировинною базою, лісовим фондом тощо.

Податки класифікуються:

1. За рівнем стягнення — на державні і місцеві. Податки, які надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду.

2. Залежно від об'єкту оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі, або опосередковані. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий (він залежить величини певної власності). При непрямому оподаткуванні об'єктом оподаткування є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника.

3. Залежно від виду діяльності платника податки поділяються на базові, знижені і завищені ставки. Базові (основні) — це ставка без врахування особливостей суб'єкта або виду діяльності. Знижені податки враховують визначені особливості платника і зменшують податковий тягар на нього. Завищені податки враховують специфічну форму діяльності або отримання доходу і перевищують головну базову ставку.

4. Залежно від побудови податків — тверді і дольові. Тверді встановлюються в абсолютній сумі на одиницю об'єкту. Дольові мають вираз у визначеній частці об'єкту оподаткування, і мають назву відсоткових ставок.

5. Залежно від способу прийняття податки поділяються на звичайні і надзвичайні. Запровадження надзвичайних податків зумовлюється війною або стихійним лихом.

6. Залежно від методу формування податки поділяються на пропорційні, прогресивні, регресивні, змішані. Податок називається пропорційним, якщо він зростає в тій же пропорції, що й дохід платника; характеризується стабільною ставкою незалежно від збільшення об'єкта оподаткування. Прогресивне оподаткування характеризується простою і складною прогресією. При простій прогресії ставка росте в міру зростання загальної суми доходу або вартості майна. Складна прогресія відзначається зростанням ставок податку, ступінчастістю оподаткування. Регресивне оподаткування характеризується тим, що ставки податку знижуються в міру зростання розміру доходу чи майна. Регресивний характер, як правило, мають непрямі податки. Частка податку збільшується по відношенню до доходу. Змішана передбачає використання для однієї частки доходів стягнення за прогресивним методом, для іншої — за пропорційним методом.

7. Залежно від характеру адміністрування податків виділяють організаційно прості та складні податки.

Оподаткування дуже впливає на: визначення місця капіталовкладень, вибір юридичної форми нового підприємства (відділення, філії), вибір внутрішніх чи зовнішніх джерел фінансування, співвідношення власних і позикових коштів, на метод встановлення цін у зовнішньоекономічних операціях.

У податковій практиці країн існує 3 способи стягнення податків:

1) кадастровий. Кадастр — це реєстр, який містить перелік типових об'єктів, що класифікуються за зовнішніми ознаками і встановлюють середню дохідність об'єкта оподаткування. Існують поземельний, подомовий і промисловий кадастри;

2) вилучення податку до отримання доходу (у джерела).

Податки вираховуються і утримуються, в більшості випадків, бухгалтерією юридичної особи, яка сплачує дохід суб'єкту оподаткування;

3) вилучення податку після отримання доходу. Цей спосіб передбачає спочатку подачу платником у податкові органи декларації, й виходячи з декларації встановлюється оклад податку.

Згідно із Законом України "Про систему оподаткування", основними принципами побудови системи оподаткування є:

• стимулювання науково-технічного прогресу;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

• обов'язковість сплати податків усіма суб'єктами господарювання;

• рівнозначність і пропорційність;

• принцип соціальної справедливості;

• принцип рівності і стабільності;

• економічної обґрунтованості і компетенції;

• принцип доступності та єдиного підходу.

При здійсненні будь-якої господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності не менш суттєвим аспектом в оподаткуванні є система пільг, що веде до зменшення оподаткованого об'єкту. Вона має різні форми і будується для кожного податку з урахуванням пріоритетів фіскальної політики.

Пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Воно може бути частковим або повним звільненням від виконання встановлених правил чи обов'язків. Пільги є елементом податкової політики, які переслідують певну мету. Пільги можна поділити на:

• знижки — це пільги, спрямовані на скорочення податкової бази; вони пов'язані не з доходом платника податків, а з видатками;

• вилучення — це податкові пільги, спрямовані на виключення з оподатковуваного доходу окремих об'єктів оподаткування;

• податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або податкового окладу; об'єктом є вирахувана сума податку, а не дохід чи видатки.

Основними нормативними актами у сфері оподаткування зовнішньоекономічної діяльності є: Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. №959-ХІІ Закон України "Про систему оподаткування" від 02.02.1994 р. №534/94-ВР, Указ Президента України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27.01.1995 р. №84/95, Закон України "Про операції з давальницькою сировиною в галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 15.09.1995 р. №327/95-ВР, Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, Закон України "Про гуманітарну допомогу" від 22.10.1999 p. №1192-XIV, конвенції між урядом України та урядами інших країн щодо усунення подвійного оподаткування і попередження ухилення від сплати податків відносно податків на доходи і майно.