Электронный
методический кабинет

Митні режими та особливості їх застосування

Дахно І.І. • Міжнародне приватне право • 2008 (ua) 
Сукупність норм чинного законодавства, що визначають порядок переміщення товарів і послуг через митний кордон і обсяг митних процедур, які при цьому проводяться, залежно від мети такого переміщення, становлять митний режим.

Відповідно до того, з якою метою здійснюється переміщення товарів через митний кордон, в Україні запроваджено такі види митного режиму:

1) імпорт;

2) реімпорт;

3) експорт;

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад;

8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі;

10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України;

12) знищення або руйнування;

13) відмова на користь держави.

Згідно зі ст. 186 Митного кодексу України, декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Правильно визначити митний режим дуже важливо для декларанта і при цьому необхідно врахувати не лише умови зовнішньоекономічного контракту та напрямок переміщення товарів, а й вимоги, які висуваються державними органами до товарів, які переміщуються через державний кордон України. Приймаючи товари до митного оформлення, митний орган або погоджується з пропозицією декларанта про можливість розміщення певного товару в конкретний митний режим, або відмовляє йому в такому дозволі, якщо конкретний товар не може бути поміщений в обраний декларантом митний режим.

Досить стисло розглянемо митні режими, визначені діючим Митним кодексом України і які можуть бути використані резидентами та нерезидентами України під час переміщення товарів і транспорту через митний кордон держави.

Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, імпорт — це купівля (у т.ч. з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України, імпортом є такий митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Цей режим є одним із тих, що використовуються українськими підприємствами найчастіше. При розміщенні товарів у режим імпорту суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні подати митному органу документи, що засвідчують підстави та умови для ввезення товарів на митну територію країни, сплату податків і зборів, якими обкладаються товари при ввезенні на митну територію України та дотримання вимог, передбачених законом щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Цей митний режим застосовується до тих товарів, які ввозяться суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі контрактів купівлі-продажу. Митне оформлення в режимі імпорту також може бути застосоване до товарів, що ввозяться при здійсненні операцій з давальницькою сировиною, а також у ряді інших передбачених законодавством випадках.

Згідно зі ст. 190 Митного кодексу України, реімпортом є митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території держави в режимі експорту не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк, ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, реімпорт (реімпорт товарів) — це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та ввезення в Україну товарів, які раніше були експортовані з території України.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному режимі реімпорту якщо вони:

• походять з митної території України;

• ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через 1 рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

• не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

• ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін унаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оформлення митним органом товарів у митному режимі реімпорту, згідно зі ст. 192-193 Митного кодексу України, можливе лише за умови, що товари, заявлені в митний режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами. У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми експортного мита підлягають поверненню власникам товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Митний режим реімпорту може, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про переміщення товарів через митний кордон України у режимі реімпорту" від 12.12.2002 р. № 1881, застосовуватися до товарів:

• стан яких змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в установленому Держмитслужбою України порядку;

• щодо яких проводилися операції з передпродажної підготовки (захист від корозії, боротьби зі шкідниками, сортування, пакування, маркування, тестування) чи які були піддані дрібному ремонту, за умови, що такі дії не змінили їх вартості, визначеної на момент вивезення (експорту), та кодів згідно з УКТЗЕД.

Згідно з Порядком застосування митного режиму реімпорту до товарів, які переміщуються через митний кордон України (затвердженим наказом № 662 Держмитслужби України від 07.10.2003 p.), встановлено також, що митний режим реімпорту може застосовуватись до товарів, які після ввезення на митну територію України були розміщені в інший митний режим, якщо забезпечується дотримання умов переміщення товарів у митному режимі реімпорту.

Товари, що ввозяться в режимі реімпорту, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю тощо. Заходи нетарифного регулювання імпорту до товарів, що ввозяться в Україну в режимі реімпорту, зазвичай не застосовуються.

Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, експорт — це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у т.ч. з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Згідно зі ст. 194 Митного кодексу України, експорт — це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Цей митний режим можна віднести до одного з найчастіше вживаних. Декларанти поміщають товари у режим експорту на підставі наявних зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу чи інших угод, якими передбачено вивезення товарів, які належать резидентам України, за межі митної території нашої держави без їх зворотного ввезення.

Згідно зі ст. 195 Митного кодексу України, вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає, що вітчизняні підприємства — суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності подають митному органу документи, що засвідчують підстави та умови для вивезення товарів за межі митної території України, сплату податків і зборів, що встановлені на експорт товарів, дотримання експортером вимог, передбачених чинним законодавством.

Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, реекспорт - це продаж українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення з України товарів, які раніше були імпортовані на територію України.

Реекспорт, згідно зі ст. 196 Митного кодексу України, — це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Товари, які походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України в режимі реекспорту, якщо:

• митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним у встановленому законом порядку, на реекспорт товарів;

• товари, що реекспортуються, перебувають у тому самому стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування і зберігання;

• товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

• товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через 1 рік від дня їх ввезення на митну територію України.

Згідно з Порядком застосування митного режиму реекспорту до товарів, які переміщуються через митний кордон України (затвердженим наказом № 661 Держмитслужби України від 07.10.2003 p.), встановлено, що товари, ввезені на митну територію України та розміщені у відповідний митний режим, можуть вивозитися з митної території України в режимі реекспорту, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю тощо. Заходи нетарифного регулювання до товарів, що вивозяться з України в режимі реекспорту, не застосовуються.

Закон України "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 p. № 1172-ХІУ визначає транзит як перевезення транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Транзит, згідно зі ст. 200 Митного кодексу України, є митним режимом, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Такий митний режим застосовується у випадках транзитних перевезень вантажів через митну територію нашої держави.

Відповідно до ст. 155 Митного кодексу України, існує два види транзитних перевезень: прохідний та внутрішній митний транзит.

Прохідний митний транзит — це переміщення товарів під митним контролем з одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України — пункті ввезення на митну територію України, в інший пункт пропуску, розташований на митному кордоні України, — пункт вивезення за межі митної території України.

Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем:

1) від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, — пункту ввезення на митну територію України — до митного органу, розташованого на митній території України;

2) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, — пункту вивезення за межі митної території України;

3) від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні залишатися в незмінному стані, крім природних втрат, і не використовуватися з іншою метою, крім транзиту, і бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений митним органом відправлення. При цьому враховуються чинні в Україні нормативи на перевезення товарів (береться до уваги вид транспорту, маршрут, відстань до кінцевого пункту та інші умови перевезення). Час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший та час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами, до цього терміну не включаються.

Граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлені Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничних термінів прохідного митного транзиту товарів" від 13.12.2002 р. № 1908 (зі змінами та доповненнями). Цією Постановою визначено, що транзитні вантажі можуть перебувати на митній території України, залежно від виду транспорту, такий термін:

• авіатранспорт — 5 діб;

• автомобільний транспорт — 10 діб;

• морський та річковий транспорт — 20 діб;

• залізничний — 28 діб;

• трубопровідний — 31 добу.

Відповідно до ст. 161 Митного кодексу України, до товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, може застосовуватись один з таких заходів гарантування доставки цих товарів до митного органу призначення:

1) надання власником товарів (уповноваженою ним особою) гарантій митним органам;

2) охорона та супроводження товарів митними органами;

3) перевезення товарів митним перевізником;

4) перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р. (Конвенції МДП 1975 p.).

Книжка МДП у даному випадку - це Carnet TIR.

Згідно зі ст. 204 Митного кодексу України, тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за її межі з обов'язковим наступним поверненням Цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Переміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, установлених Митним кодексом України;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) цих товарів, якщо подання такого дозволу передбачено законом.

Статтею 206 Митного кодексу України, у відповідності з міжнародною практикою та нормами, що закріпленими у Брюссельській (1999 р.) Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, визначено перелік товарів, яким може надаватись дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування. Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) допускається щодо:

• товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях чи інших подібних заходах;

• професійного обладнання, необхідного особам, що прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації, або зйомки фільмів;

• контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;

• зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;

• товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться з метою навчальної, наукової або культурної діяльності;

• особистих речей пасажирів, а також товарів, що ввозяться для спортивних цілей; • матеріалів для реклами й туризму;

• транспортних засобів, котрі використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення їх на митну територію України (вивезення за межі митної території України). На вимогу ст.210 Митного кодексу України до закінчення строку тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо цих товарів, з додержанням вимог Митного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Митний склад, згідно зі ст. 212 Митного кодексу України — це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів та без застосування заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Для збереження товарів у митному режимі митного складу в Україні використовуються спеціально обладнані приміщення, майданчики чи резервуари. Такі склади належать суб'єктам господарської діяльності, які надають послуги із збереження товарів, що перебувають під митним контролем. Для цього вони повинні мати відповідну ліцензію.

Для того щоб розмістити товари на митному ліцензійному складі, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності укладає з власником складу договір зберігання. Слід наголосити, що відчутною позитивною ознакою використання митних ліцензійних складів є те, що імпортні товари зберігаються на них без стягнення мита та інших податків.

Відповідно до ст. 214 Митного кодексу України товари, ввезені на митну територію України, можуть зберігатися на митному ліцензійному складі строком до трьох років. Строк зберігання підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей митний режим.

До закінченні строку зберігання ввезених із-за меж митної території України товарів на митному ліцензійному складі вони повинні бути заявлені до іншого митного режиму. А товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців від дати їх поміщення в цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України.

Спеціальна_митна_зона, згідно зі ст. 217 Митного кодексу України, — це митний режим, відповідно до якого до товарів, що ввозяться на території відповідних типів спеціальних ( вільних) економічних зон із-за меж митної території України; також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон а межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання. Якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на такі території, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної такої зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється та особливостей застосування законодавства України на її території. Товари можуть перебувати в спеціальних митних зонах протягом усього терміну функціонування таких зон.

У спеціальних митних зонах допускається проведення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень Митного кодексу України. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у конкретному законі про спеціальну митну зону. При ліквідації спеціальної митної зони власники повинні розпорядитися зазначеними товарами до настання моменту ліквідації зони або декларувати такі товари до іншого митного режиму.

Магазин безмитної торгівлі — це, згідно зі ст. 225 Митного кодексу України, митний режим, відповідно до якого товари та супутні їм роботи, що не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами держави, без справляння мита, податків і застосування заходів нетарифного регулювання.

Магазини безмитної торгівлі повинні бути так розташовані та обладнані, щоб унеможливити безпосереднє ввезення товарів їх асортименту для споживання на митну територію України. Термін перебування товарів у такому митному режимі не може перевищувати трьох років. Власником такого магазину може бути лише підприємство-резидент.

Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю будь-якими продовольчими і непродовольчими товарами, крім тих. які заборонені до ввезення, вивезення або транзиту територією України відповідно до чинного законодавства.

Переробка на митній території України — це, згідно зі ст.229 Митного кодексу України, митний режим, відповідно до якого ввезеш на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Дозвіл на застосування такого митного режиму видає відповідний митний орган у відповідності до Наказу Держмитслужби України від 13.09.2003 р. № 609.

Кількість операцій по переробці товарів у даному митному режимі не обмежена. При цьому товари можуть піддаватися:

1) власне переробці;

2) обробці — монтажу, збиранню, монтуванню, налагодженню, внаслідок чого створюються інші товари;

3) ремонту, в тому числі регулюванню та відновленню;

4) використанню окремих товарів, які не є продуктами переробки, але які сприяють або полегшують процеси виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Термін переробки товарів на митній території України зазвичай не перевищує 90 днів, але Кабінет Міністрів України за відповідним поданням може встановити інший строк переробки, виходячи з технологічних особливостей процесу переробки.

Переробка за межами митної території України — це, згідно зі ст. 237 Митного кодексу України, митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

Над такими товарами можуть здійснюватися такі самі операції, як і над товарами, що перебувають у митному режиму переробки на митній території України. Дозвіл на застосування даного митного режиму підприємства — суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності отримують у відповідному митному органі.

Терміни переробки товарів за межами митної території України такі самі як і у випадку ввезення товарів для переробки в межах митної території України. Підприємства, які регулярно проводять операції з переробки, можуть отримати письмовий дозвіл на таку кількість перероблюваних товарів, що зазначено в зовнішньоекономічному контракті про переробку, але термін такого дозволу не перевищує одного року.

Продукти переробки, які ввозяться на митну територію держави, підлягають оподаткуванню відповідно до діючого законодавства.

Знищення або руйнування, згідно зі ст. 243 Митного кодексу України, є таким митним режимом, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем або приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, які знищуються чи руйнуються.

Воно допускається з письмового дозволу митного органу. Застосування такого митного режиму регулюється Наказом Держмитслужби України від 24.12.2003 р. № 905.

Застосування митного режиму знищення або руйнування може бути здійснене тільки після того, як будуть проведені усі необхідні види контролю (відповідно до вимог ст. 27 Митного кодексу України).

Витрати, пов'язані зі знищенням або руйнуванням товарів, несе їх власник чи інша зацікавлена особа, а відходи чи залишки після руйнування мають бути поміщені у відповідний митний режим як товари, що ввезені на митну територію України і перебувають під митним контролем.

Відмова на користь держави, згідно зі ст. 246 Митного кодексу України, є митним режимом, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь.

У цьому режимі на товари не нараховуються і не справляються податки та збори, не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Дозвіл на застосування цього митного режиму видає відповідний митний орган згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1955. Цим самим документом визначено перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави. Це такі товари:

• заборонені до ввезення, вивезення і транзиту територією України;

• строк зберігання чи використання яких закінчився;

• які потребують особливих умов зберігання (якщо митний орган не має можливості забезпечити належні умови);

• які не перебувають на митній території України;

• які не пройшли необхідного контролю (відповідно до ст. 27 Митного кодексу України);

• які вилучені митними органами відповідно до Митного кодексу України;

• витрати на зберігання та реалізацію яких перевищать суму надходжень від їх реалізації;

• радіоактивні та небезпечні відходи, небезпечні хімічні речовини, отруйні речовини.

Ті товари, розміщення яких у митний режим відмови на користь держави неможливе через відмову відповідного митного органу, мають бути вивезені з митної території України або оформлені в інший митний режим.

Митний режим, який обирає сам декларант, має безпосередній вплив на митний контроль і митне оформлення товарів, порядок заповнення граф вантажної митної декларації, а також на певні особливості застосування інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування на практиці такого важливого чинника державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, як митно-тарифне регулювання, цілком залежить від митного режиму, в який розміщуються товари і транспорт при здійсненні експортно-імпортних операцій. Як ми бачили раніше, стягнення митних платежів і справляння мита, визначення митної вартості товарів і встановлення країни походження товарів належать до митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до змісту ст. 188-246 Митного кодексу України, заходи митно-тарифного регулювання взагалі не передбачаються при застосуванні до товарів, що перетинають митний кордон України, певних митних режимів. Аналогічно, використання ряду митних режимів щодо товарів, які перетинають український митний кордон, призводить до того, що до них не застосовуються деякі заходи нетарифного регулювання та державної дозвільної системи.

У ряді випадків необхідно застосовувати кілька різних митних режимів до товарів, які ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї.