Электронный
методический кабинет

Примітки до фінансових звітів

Конспект лекцій • Бухгалтерський облік у банках • 2004 (ua) 
Примітка — це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, сутності та класифікації операції, до якої вона належить.

Усі примітки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не тільки суми, а й методи їх розрахунку та оцінки.

У примітці 1 відображені основні принципи та методи облікової політики банку, що була застосована в процесі ведення фінансового обліку, а також у примітці 1 викладені підходи до оцінювання статей річної фінансової звітності.

У примітці повинні наводитись роз'яснення щодо змін в обліку, які були внесені протягом року.

Статті фінансової звітності «Інші...» за активами, зобов'язаннями, доходами та витратами мають відображатися окремою статтею в примітці, якщо суми становлять більше 5 % від загальних сум згідно з їх категорією (за активами, зобов'язаннями, доходами та витратами відповідно).



Кожний банк має зазначати свої особливості щодо діяльності та обліку і за потреби може створювати додаткові примітки.

Інформація у примітках дається у такому порядку:

1. Облікова політика банку.

2. Чистий процентний дохід.

3. Дивідендний дохід.

4. Чистий торговельний дохід.

5. Загальноадміністративні витрати.

6. Витрати на персонал.

7. Витрати на безнадійні і сумнівні борги.

8. Податок на прибуток.

9. Непередбачені доходи і витрати.

10. Розрахунок чистого та скоригованого чистого прибутку на одну акцію.

11. Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ.

12. Кошти в інших банках.

13. Цінні папери на продаж.

14. Кредити під заборгованість клієнтів.

15. Інвестиційні цінні папери.

16. Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ.

17. Основні засоби і нематеріальні активи.

18. Нараховані доходи до отримання.

19. Інші активи.

20. Кошти клієнтів.

21. Інші депозити.

22. Боргові цінні папери, емітовані банком.

23. Нараховані витрати до сплати.

24. Інші зобов'язання.

25. Статутний капітал.

26. Дивіденди за акціями.

27. Потенційні зобов'язання банку на кінець року.

28. Валютний ризик.

29. Ризик ліквідності.

30. Процентний ризик.

31. Операції пов'язаних сторін.

32. Звіт про рух грошових коштів.

Для забезпечення складання і подання користувачам реальної фінансової звітності банки здійснюють виправлення помилок, вносять та розкривають інші зміни у фінансовій звітності. Коригування фінансової звітності здійснюється стосовно подій, що відбулися після дати балансу. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

Події після дати балансу — це події, які відбуваються між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, та ті, які вплинули або можуть вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів банку, а отже, можуть потребувати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.

Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на дату балансу, потребують коригування відповідних статей активів і зобов'язань. Коригування статей активів і зобов'язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду. Ці коригувальні проведення відображають уточнення оцінки відповідних статей унаслідок подій після дати балансу.

Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.

Банку слід коригувати суми, зазначені у фінансових звітах, або визнавати раніше не визнані статті для відображення подій після дати балансу, наприклад, у таких випадках:

1) отримано інформацію про зменшення корисності активу на дату балансу або сума раніше визнаного збитку від зменшення корисності цього активу потребує коригування;

2) є рішення у судовій справі, прийняте після дати балансу, яке потребує додаткового коригування або створення резерву;

3) собівартість придбаних активів або надходжень від проданих активів до дати балансу визначена після дати балансу;

4) виявлено порушення або помилки, що призвели до викривлення даних фінансової звітності.

Коригувальні проведення здійснюють, керуючись принципом суттєвості. Суттєвість залежить від обсягу статті та суми помилки, яка допускається в сумі статті фінансового звіту, а також ступеня точності, який вимагається під час оцінки суми статей фінансового звіту. Банк здійснює коригування сум, зазначених у його фінансових звітах, суттєвих — обов'язково, несуттєвих — відповідно до облікової політики банку.

Визначаючи суттєвість суми за об'єктом бухгалтерського обліку, урахованим на рахунках першого, другого, третього, четвертого, п'ятого і дев'ятого класів плану рахунків, або статті фінансового звіту «Баланс», необхідно порівнювати цю суму з відповідним показником даного звіту, тобто з відповідним елементом або класом активів чи зобов'язань або із сумою власного капіталу. Істотною вважається сума, що становить один або більше одного відсотка відповідної базової суми.

Сума за об'єктом бухгалтерського обліку, урахованим на рахунках шостого і сьомого класів плану рахунків, або статті звіту про фінансові результати має порівнюватися з відповідними показниками цього звіту. Крім того, у статтях звіту про фінансові результати всі суми для порівняння наводяться з урахуванням впливу податку на прибуток. Істотною вважається сума, що становить один або більше одного відсотка відповідної суми.