Электронный
методический кабинет

Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними

Конспект лекцій • Бухгалтерський облік у банках • 2004 (ua) 
Відповідно до законодавства України цінні папери являють собою грошові документи, які:

а) засвідчують право володіння або відносини позики;

б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів;

г) передбачають можливість передання грошових та інших прав, пов'язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Основним критерієм, згідно з яким одні грошові документи вважають цінними паперами, а інші — ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. Так, відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в редакції 1991 р. (зі змінами та доповненнями) в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

« акції;

* облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

* облігації місцевих позик;

* облігації підприємств; ^казначейські зобов'язання; ^ощадні сертифікати;

* інвестиційні сертифікати;

«векселі;

«приватизаційні папери.



Грошові документи, які не включені в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають установленим у законі вимогам, не мають правового статусу ц,інного папера. Наприклад, не належать до категорії цінних паперів чеки, квитанції, грошові ордери тощо.

На ринку України випускаються та обертаються такі види цінних паперів, як акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі. Найпоширенішими цінними паперами є:

а) цінні папери, які засвідчують участь в емітенті (акції);

б) цінні папери, які засвідчують наявність боргових взаємовідносин між власником цінного папера і особою, яка його випустила, тобто боргові цінні папери (облігації, ощадні сертифікати, векселі).

В обігу також можуть перебувати похідні цінних паперів (форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони тощо, тобто документи, які засвідчують наявність у їх власників певних спеціальних прав щодо цінних паперів) та цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу на території України.

Цінні папери можуть бути іменними і на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачене чинним законодавством, передаються шляхом учинення на цінному папері повного індосаменту (передавального запису, який засвідчує перехід прав власності за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

За формою випуску цінні папери поділяються на:

* цінні папери в паперовій (документарній) формі;

^цінні папери у вигляді електронних записів на ДЕПО-рахунках (бездокументарна форма). Облік прав власності за цінними паперами, що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів здійснюється у кількісному виразі на спеціальних рахунках «ДЕПО» поза балансом, у Національній депозитарній системі, згідно з чинним законодавством України.

З метою групування цінних паперів за видами сплати доходу їх можна умовно поділити на:

а) цінні папери з визначеним прибутком, тобто ті, які дають процентний дохід (за фіксованою річною ставкою процента, купона);

б) цінні папери з невизначеним прибутком (акції та папери, які засвідчують право на паї).

Цінні папери можуть бути об'єктом операцій купівлі-продажу, використовуватися для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Комерційні банки є найбільш активними серед інституційних інвесторів (пенсійних фондів, страхових компаній, господарських товариств тощо). До того ж комерційні банки в класичному розумінні являють собою у належний спосіб проліцензовані фінансові установи, головне завдання яких полягає у тому, щоб залучати грошові кошти на зберігання і потім використовувати частину одержаних коштів для розміщення за активними операціями (здебільшого для видачі кредитів) з метою отримання прибутку. У разі зменшення попиту на кредити певна частина грошових коштів, які перебувають у розпорядженні комерційного банку, залишається незапитаною, її можна використовувати для придбання цінних паперів.

Основною метою інвестицій банку у цінні папери є збереження існуючих вільних коштів від знецінення, одержання прибутку, а також створення диверсифікованого портфеля цінних паперів, який може забезпечити зменшення ризику неповернення коштів інвестором.

Крім інвесторів, учасниками ринку цінних паперів є емітенти та особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів. Згідно з Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» професійна діяльність на ринку цінних паперів здійснюється виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій). Тому за наявності відповідної ліцензії банки можуть здійснювати такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів (рис. 8.1):

«торгівлю цінними паперами — укладання цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок (дилерська діяльність);

«депозитарну діяльність — діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;

^діяльність з управління цінними паперами — діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на праві власності іншій особі, в інтересах цієї особи;

* діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів — збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників цінних паперів.

Якщо оцінювати операції за ступенем ризику, то їх можна поділити на активні (операції з надання коштів) та пасивні (операції з залучення коштів).

До активних операцій з цінними паперами відносять операції з надання клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (урахування векселів, операції РЕПО) або прийняття зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств за цінними паперами, авалів, акцептів тощо). Такі операції пов'язані з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому відносяться до кредитної діяльності банку. Вкладання коштів у цінні папери — операції, які за своєю сутністю є торговельними, також відносяться до активних операцій банків.

До пасивних операцій з цінними паперами належать операції, що проводяться з метою залучення коштів (випуск банком цінних паперів-облігацій, ощадних сертифікатів). Серед пасивних операцій є й такі, що пов'язані з кредитним ризиком (переврахування

векселів, отримання кредитів під заставу векселів), та такі, що відносяться до торговельних (продаж придбаних цінних паперів).

До інших операцій з цінними паперами відносять розрахункові операції з векселями (оформлення заборгованості векселями, розрахунки з використанням векселів), комісійні та довірчі операції (інкасування векселів, оплата векселів, за якими банк виступає особливим платником — доміціліатом, зберігання цінних паперів, купівля-продаж або обмін цінних паперів за дорученням клієнтів).