Электронный
методический кабинет

Облік обмінних операцій з іноземною валютою

Конспект лекцій • Бухгалтерський облік у банках • 2004 (ua) 
До обмінних операцій з іноземною валютою належать операції, коли одна валюта обмінюється на іншу. До таких операцій належать купівля-продаж іноземної валюти та конвертація, які можуть здійснюватись як у готівковій, так і безготівковій формі.

Для операцій купівлі-продажу іноземної валюти слід брати до уваги:

1) дату валютування:

**за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів) — це обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту (банківські метали) і виконує своє зобов'язання щодо передавання контрагенту проданої валюти (банківських металів);

*за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів тощо — це дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи;

2) дату операції — дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов'язання:

* купити актив; і на цю дату в нього виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов'язання його оплатити;



«продати актив; і на цю дату в нього виникає зобов'язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за цією датою відображаються у бухгалтерському обліку за позабалансовими рахунками.

3) дата розрахунку — це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

Проведення за балансовими рахунками здійснюються на дату валютування;

дата розрахунку та дата валютування можуть збігатися. Різниця між датою розрахунку та датою валютування виникає під час передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахунку та дата валютування не збігаються, то використовуються такі рахунки:

2800 (А) «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

2900 (П) «Кредиторська заборгованість за операціями з купів-лі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

3540 (А) «Дебіторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

3640 (П) «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».

Нереалізований результат від операцій з іноземною валютою — це:

«позитивний (від'ємний) результат переоцінки активів і зобов'язань банку в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов'язань у національній валюті, а їх вартість в іноземній валюті (банківських металах) залишається без змін, тобто не відбувається руху коштів в іноземній валюті (банківських металах);

«позитивна (від'ємна) різниця між балансовою вартістю придбаної (проданої) іноземної валюти (банківських металів) та вартістю придбання (продажу), якщо курс купівлі (продажу) не збігається з поточним офіційним валютним курсом.

Обмінні операції — операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу.

Операції купівлі-продажу валюти на умовах спот — це операції з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день з дня укладення договору.

Реалізований результат від операції з іноземною валютою — це фактично одержані доходи або понесені витрати за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів).

Оскільки метою здійснення операцій торгівлі іноземною валютою (крім тих фінансових інструментів, що використовуються з метою хеджування) є отримання прибутку як різниці між вартістю придбання іноземної валюти й вартістю її продажу. Такий прибуток становить реалізований фінансовий результат та розраховується за одним із методів:

а) перший прийшов, перший пішов (ПРО). Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

б) метод середньозваженої. Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;

в) останній прийшов, перший пішов (ПРО). Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

Вибір методу розрахунку реалізованого фінансового результату доцільно обирати залежно від обсягів операцій банку, тенденцій на валютному ринку, попиту на іноземну валюту у певний період, та найголовніше — залежно від коливань курсу іноземної валюти. Так, ураховуючи повільне зростання курсу іноземної валюти або у періоди його стабільності у банківській практиці найбільшого поширення набув метод середньозваженої.

Приклад

Розрахунок доходу за методом середньозваженої: Банк купив 500 дол. США за 1620 грн: 100 дол. США за курсом 5,2 грн — 520 грн; 100 дол. США за курсом 5,4 грн — 540 грн;

100 дол. США за курсом 5,6 грн — 560 грн. Банк продав 150 дол. США за 825 грн (курс 5,5 грн). Дохід банку розраховується у такий спосіб: Середньозважений курс купівлі становить:

(100 У80 • 5,2 + 100 ШО • 5,4 + 100 У8О • 5,6) / 300 У8О - 5.4 грн. Дохід становить: 150 • (5,5 - 5,4) = 15 грн.