Электронный
методический кабинет

Облік банківських депозитів

Конспект лекцій • Бухгалтерський облік у банках • 2004 (ua) 
Депозити традиційно постають основним джерелом формування ресурсної бази будь-якого банку. Вони — підґрунтя, завдяки якому, власне, і відбувається розвиток банківського бізнесу. Адже перетворення грошових коштів, залучених у вигляді депозитів, на кредити — це і є першооснова банківської діяльності, яка саме і відрізняє банківський бізнес від інших форм бізнесу. Наявність у бухгалтерському балансі в складі зобов'язань особливої статті «Депозити» властива тільки банкам. Отже, насамперед потрібно з'ясувати тлумачення терміна «депозит».

Депозит — це грошові кошти, які внесено власником (юридичною або фізичною особою) або третьою особою за дорученням і за кошти власника у банк на рахунок для зберігання на визначених договором умовах і які підлягають поверненню по закінченні строку дії договору.

Власника депозиту ще називають депонент.

Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, розрізняються залежно від строку, умов внесення і вилучення коштів з депозитного рахунка, сплати процентів, а також можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик.



Класифікуючи депозити, як правило, беруть до уваги такі ознаки: категорію вкладника, строк депозиту до повернення, можливість часткового вилучення коштів з депозиту.

З погляду вилучення коштів та строку депозити поділяються на депозити до запитання та строкові депозити.

Депозити до запитання — це грошові кошти, які перебувають на поточних або подібних до них рахунках і які можуть поповнюватися та використовуватися власниками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки або розрахункових інструментів. Ці кошти не мають визначеного строку повернення.

Поточний рахунок— це основний рахунок суб'єкта господарської діяльності. Без відкриття поточного рахунка підприємство не має права вести будь-яку господарську діяльність. Новоство-рене підприємство для отримання свідоцтва про державну реєстрацію повинно відкрити тимчасовий поточний рахунок, на який засновники перераховують внески для формування статутного капіталу. Після перерахування засновниками 30 % від оголошеного розміру статутного капіталу банк видає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації разом з документами, необхідними для здійснення реєстрації.

Отже, поточний рахунок призначено для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, які може здійснювати підприємство, перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.

Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, що пов'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.

Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунка виконує бюджетний поточний рахунок. За наявності у таких підприємств інших джерел фінансування, крім бюджетного поточного рахунка, їм відкривається поточний рахунок для обслуговування комерційної діяльності.

Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедури залежить від категорії клієнта — «суб'єкт господарської діяльності» або «фізична особа».

Для відкриття рахунка підприємство подає банку такі документи:

1) заявка на відкриття поточного рахунка;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого Статуту (положення);

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитку печатки підприємства);

6) копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України та інших соціальних фондах.

Розглянемо призначення цих документів. Свідоцтво про державну реєстрацію свідчить про законність діяльності підприємства і підтверджує його право на відкриття поточного рахунка. Статут дозволяє банку отримати інформацію про засновників підприємства і відносини між ними, напрями і види діяльності підприємства, його юридичну адресу. До Статуту банку додається протокол зборів засновників, де містяться дані щодо осіб, призначених на посаду керівника і головного бухгалтера. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право на розпорядження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунка або відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунка з усіма необхідними документами.

Між банком і підприємством (власником рахунка) укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування (договір на обслуговування рахунка), в якій зазначається номер відкритого рахунка, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунка, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунка та ін. За угодою банк окремо подає список тарифів комісійної винагороди за свої операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунка, закриття рахунка, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо).

Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх у юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити номер рахунка податкового органу.

Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення органу Державного казначейства або фінансового органу.

Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім'я.

Поточний рахунок, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо у статуті зазначеної, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточний рахунок може відкриватись також приватним (фізичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунка приватна особа подає:

1) заяву на відкриття рахунка;

2) картку із зразком підпису;

3) паспорт або документ, що його замінює;

4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі балансу «Операції з клієнтами». Аналітичні поточні рахунки суб'єктам господарської діяльності відкриваються до рахунка четвертого порядку № 2600 «Поточні рахунки суб"єктів господарської діяльності». До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Поточні рахунки, які відкриваються підприємствам (крім бюджетних) та фізичним особам за своїм характером є активно-пасивними. Згідно з нормативними актами НБУ передбачена можливість функціонування поточних рахунків у режимі як депозитного, так і кредитного рахунків. Поточний рахунок можна використовувати як кредитний тільки у разі підписання підприємством або фізичною особою з банком кредитної угоди на право отримання кредиту овердрафт.

Якщо клієнт банку не має права на отримання кредиту овердрафт, тоді відкритий йому поточний рахунок може мати тільки кредитовий залишок. У противному разі поточний рахунок клієнта може мати як кредитовий, так і дебетовий залишок, тобто дозволяється оплата розрахункових документів з поточного рахунка клієнта у разі відсутності у нього власних грошових коштів шляхом автоматичного кредитування.

За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства. Основні операції за поточним рахунком: зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержану сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження; податкові та інші обов'язкові платежі до бюджету; зарахування сум отриманих кредитів і сплата процентів за кредит; розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.

У зарубіжній економічній літературі для означення таких депозитів користуються терміном «транзакційні рахунки». У вітчизняних банках до найпоширеніших депозитів до запитання належать: «Поточні рахунки», які відкриваються усім категоріям клієнтів банків; «Кореспондентські рахунки інших банків», «Кошти за довірчими операціями», «Кошти для розрахунків платіжними картками» та деякі інші рахунки. За залишками коштів на депозитних рахунках до запитання банки або зовсім не сплачують процентів, або запроваджують за ними низькі процентні ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи поточні рахунки.

Строкові депозити, чи депозити на певний строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власникові процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і мають бути повернуті депоненту у визначений строк.

У складі строкових депозитів розрізняють ощадні вклади (депозити) і власне строкові депозити.

Ощадні вклади — це різновид строкових депозитів. У сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються

тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:

оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки; «для виконання операцій щодо внесення, поповнення коштів чи їх вилучення з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;

*• вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання.

Типи ощадних вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно.

Власне строкові депозити мають такі особливості:

^чітко фіксований строк зберігання;

^«оформляються депозитною угодою;

*у разі дострокового вилучення депозиту банк запроваджує штрафні санкції.

Строкові депозитні рахунки можуть відкриватися усім категоріям клієнтів банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і фізичним особам.

Для обліку операцій за ощадними вкладами і строковими депозитами у банку відкриваються бухгалтерські рахунки, які мають назву депозитні рахунки.

Класифікація в плані рахунків строкових, включаючи ощадні, депозитних рахунків наведена нижче (рис. 7.1).

Отже, класифікація синтетичних рахунків враховує ще одну ознаку: термін залучення депозитів. Згідно з цією ознакою строкові депозити поділяються на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік).

Депозитні рахунки мають мультивалютний характер. На наведених рахунках відображаються операції із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національній, так і в іноземній валюті.

Сплата процентного доходу — важлива особливість депозитних рахунків. Чинними правилами передбачено щомісячне нарахування процентів незалежно від дати їх фактичної виплати згідно з угодою. Нараховані проценти обліковуються на пасивному балансовому рахунку «Нараховані витрати за строковими депозитами».

В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних рахунків відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. У номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку тощо.

Депозитна операція — це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються такі облікові операції:

* відкриття і реєстрація депозитного рахунка;

«облік операцій щодо залучення коштів на депозит;

«облік операцій з вилучення коштів з депозиту;

» нарахування процентів за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;

* облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунка.

Банк відкриває клієнтам строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі таких документів:

* депозитної угоди;

* картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);

* паспорта або документа, що його замінює, довідки про надання ідентифікаційного коду (для фізичних осіб).

Депозитна угода (договір) укладається між банком та підприємством чи фізичною особою. Вона засвідчує право комерційного банку розпоряджатися цими грошовими коштами та право вкладника отримувати у чітко визначений строк суму депозиту та процентів за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, процентна ставка за користування депозитом, періодичність виплати процентів, порядок повернення депозиту і процентів після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунка.

Підписана депозитна угода передається в бухгалтерію. Усі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою визнання депозиту й відкриття депозитного рахунка є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.

Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перераховувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунка. Фізичні особи можуть вкласти кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунка.

З депозитного рахунка підприємства грошові кошти можна перерахувати тільки на його поточний рахунок. Нараховані проценти за депозитом можуть бути перераховані або на депозитний рахунок підприємства або на його поточний рахунок. З депозитного рахунка фізичної особи кошти повертають за її бажанням або готівкою або шляхом перерахування на вказаний поточний або інший депозитний рахунок. Такий порядок поширюється і на сплату процентів.

Проценти за депозитом банк може сплачувати із використанням таких методів:

«одночасно з поверненням депозиту (на дату повернення депозиту);

«періодично;

* авансом (на дату внесення коштів у депозит).

Розглянемо реєстрацію в обліку та відображення в балансі депозитних операцій банку.

Припустимо, що в банку першого лютого 2004 р. ВАТ «Світоч» розміщений депозит у розмірі 2 000 000 грн терміном на три місяці під процентну ставку 15 % річних. Кошти в депозит перераховано з поточного рахунка з іншого банку. Згідно з депозитною угодою проценти сплачуються по закінченні строку дії депозитного договору шляхом перерахування на поточний рахунок клієнта. В обліковій політиці банку передбачено нарахування процентів в останній робочий день місяця із застосуванням методу обчислення 360/30.

Нам потрібно з'ясувати:

а) у який спосіб депозитна (господарська) операція має бути зареєстрована і відображена в аналітичному та синтетичному обліку;

б) яка інформація щодо заборгованості за залученим депозитом має бути розкрита у фінансовій звітності банку за перший квартал, який закінчується 31 березня 2004 р.

1. Перший етап. З'ясуємо, яка інформація про цей депозит має бути відображена в аналітичному обліку (табл. 7.6):

Таблиця 7.6

Дані, що вимагаються згідно з параметрами аналітичного облікуДані про депозит на 31 березня 2004р.Вид даних (С — статистичні, Д — динамічні)1 . Найменування клієнтаВАТ «Світоч»С2. Номер рахунка2610к1.0459С3. Опис умов депозитуКороткостроковий депозит, проценти перераховуються на поточний рахунок в останній день кварталуС4. Дата зарахування коштів у депозит1 лютого 2004 р.С5. Дата повернення депозиту1 квітня 2004 р.С6. Кошти, депоновані за період2 000 000Д7. Дата депонування сум, що не погашаються в періоді29 лютого та 3 1 березня 2004 р.Д8. Ставка процента, що сплачується1 5 % річнихд/с9. Проценти, які нараховані за період50 000 грнД10. Проценти, які сплачені за період—Д1 1 . Проценти, які належить сплатити на кінець періоду (ряд. 9 -ряд. 10)Д

2. Другий етап. Складаємо бухгалтерські проведення за депозитною операцією (табл. 7.7):

а) на дату перерахування коштів у депозит;

б) між датою виникнення депозиту та його поверненням;

в) на дату повернення депозиту.

Таблиця 7.7

Назви рахунків та зміст операційД-тК-т1 . У банку 1 лютого розміщено короткостроковий депозит (поточний рахунок клієнта — у нашому банку) Коррахунок у НБУ № 1200Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності (СГД) № 26102 000 0002 000 0002. У банку 28 лютого нараховані проценти за період з 1 до 30 лютого2000000-15% ЗО днів - 25 000 360-100Процентні витрати за строковими коштами СГД №7021 Нараховані витрати за строковими коштами СГД №261825000250003. У банку 30 березня нараховані проценти за період з 1 до 30 березня2000000-15%30 дн - 25 000 360-100 Процентні витрати за строковими коштами СГД № 702 1 Нараховані витрати за строковими коштами СГД №261825000250004. У банку 30 квітня нараховані проценти за період з 1 квітня до 30 квітня Процентні витрати за строковими коштами № 702 1 Нараховані витрати за строковими коштами СГД №261825000250005. 1 травня банк перераховує ВАТ «Світоч» проценти на його поточний рахунокНараховані витрати за строковими коштами СГД №2618 Кореспондентський рахунок у НБУ № 1 20075000750006. 1 травня банк повертає номінал депозиту Короткострокові депозити СГД № 26 1 0 Кореспондентський рахунок у НБУ № 1 2002 000 0002 000 000

3. Третій етап. Розносимо здійснені господарські операції на бухгалтерські рахунки за обліковий період з 1 лютого до 31 березня

4.Четвертий етап. Продемонструємо у фінансових звітах, що складаються по закінченні І кварталу 2004 р., результати господарських операцій за депозитом (табл. 7.8).

Аналізуючи відображення в обліку результатів депозитної операції, слід порівняти суму зобов'язання банку за залученим депозитом на різні дати. На дату залучення депозиту 1 лютого заборгованість банку перед депонентом становить 2 000 000 грн. На дату складання проміжного квартального балансу (І квартал)

1 квітня — 2 050 000 грн (сума номіналу депозиту —

2 000 000 грн та 50 000 грн — сума нарахованих, але ще не сплачених депоненту процентів). На дату повернення 1 травня — 2 075 000 грн (сума номіналу 2 000 000 грн та 75 000 грн нараховані проценти).

Таблиця 7.8

БАЛАНС КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА 1 КВІТНЯ 2004 р.

Активи

Коррахунок в НБУ 2 000 000

Усього активи 2 000 000

Пасиви

Зобов 'язання

Строкові депозити 2 000 000

Нараховані проценти за депозитом 500 000

Усього зобов'язання 2 050 000

Капітал

Результат поточного року (збитки) (50 000)

Усього зобов'язання та капітал 2 000 000

Доходи та витрати

Доходи 0

Витрати 50000

Результат діяльності (збитки) (50 000)

У наведеному прикладі сплата процентів здійснюється одночасно з поверненням депозиту. Запам'ятайте, проценти за користування депозитом банк починає нараховувати з наступного дня після зарахування коштів на депозитний рахунок. Тому між датою виникнення депозиту та його поверненням сума заборгованості банку за процентами, які ще не сплачені фірмі, накопичується і показується на рахунку «Нараховані проценти за строковими коштами суб'єктів господарської діяльності». Ця заборгованість погашається тільки після сплати банком суми процентів. Тобто в нашому прикладі — після перерахування 75 000 грн на поточний рахунок фірми. Після перерахування банком суми процентів залишок на рахунку «Нараховані проценти за строковими коштами СГД» дорівнює нулю (табл. 7.9).

Таблиця 7.9

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ БАНКУ ЗА І КВАРТАЛ 2004 р.

Процентні доходи 0

Процентні витрати 50000

Чистий процентний дохід (50 000)

Результат поточного року (збиток) (50 000)

Далі розглянемо особливості відображення в обліку депозитних операцій при використанні методу сплати процентів за користування депозитом авансом.

Припустимо, що банк 1 травня залучає депозит від приватної особи громадянина С. М. Петренка на суму 5000 грн на три місяці за ставкою 20 % річних зі сплатою процентів авансом. Обчислення процентів відбувається за методом «30/360» із використанням номінальної процентної ставки.

Розрахуємо суми процентів, що підлягають сплаті:

5000*20%\360*100=250

Операції щодо залучення вказаного короткострокового депозиту відображаються такими бухгалтерськими проведеннями (табл. 7.10):

Таблиця 7.10

Назви рахунків та зміст операціїДебетКредитЗалучення 1 травня депозиту від Петренка С. М. готівкою: 1001 «Банкноти та монети в касі банку» 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»50005000Сплата 1 травня авансом суми процентів за депозитом Петренка С. М.: 3500 «Витрати майбутніх періодів» 1001 «Банкноти та монети в касі банку»250250ЗО травня банк амортизує щомісячну суму понесених процентних витрат: 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб» 3500 «Витрати майбутніх періодів»83,383,3ЗО червня банк амортизує щомісячну суму понесених процентних витрат: 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб» 3500 «Витрати майбутніх періодів»83,383,3ЗО липня банк амортизує щомісячну суму понесених процентних витрат: 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб» 3500 «Витрати майбутніх періодів»83,483,41 серпня банк повертає номінал депозиту Петренкові С. М. готівкою: 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб» 1001 «Банкноти та монети в касі банку»50005000

Отже, друге бухгалтерське проведення ілюструє, що проценти на суму 250 грн, які банк сплачує авансом на дату залучення депозиту, розглядаються як відкладені витрати та обліковуються за дебетом рахунка «Витрати майбутніх періодів». Тобто згідно з бухгалтерським принципом відповідності доходів та витрат сплачені банком авансом (наперед) проценти не можна показувати як поточні витрати. Вони відображаються як інші активи банку і підлягають щомісячній амортизації протягом трьох місяців дії депозитної угоди. Амортизація відкладених витрат (витрат майбутніх періодів) означає їх віднесення поетапно частинами на поточні витрати банку. У нашому прикладі відповідно до облікової політики банку кожного місяця 30 числа на поточні витрати банку відноситься одна третина від суми сплачених авансом процентів (250 : 3 - 83,3).