Электронный
методический кабинет

Всесвітня митна організація

Ківалов С.В. • Митна політика України • 2002 (ua) 
Діяльність щодо створення міжнародних стандартів в митній галузі розпочалася ще в другій половині XIX ст., коли було створено Міжнародний союз для опублікування митних тарифів (Брюссель, 1890 p.), але найбільшого розвитку процес створення міжнародних організацій з митних питань набув вже після другої світової війни на фоні загальних інтеграційних процесів в світовій економіці. Так в 1952 р. в Брюсселі було створено Раду Митного Співробітництва, яку в 1994 р. було реформовано у Всесвітню Митну Організацію, членом якої є і Україна.

Історія Всесвітньої Митної Організації (ВМО) розпочалася в 1947 p., коли тринадцять європейських країн, що були представлені в Комітеті Європейського Економічного Співробітництва домовились заснувати Робочу Групу, яка б вивчала можливість заснування одного чи декількох внутрішньо європейських митних союзів, які б базувалися на принципах Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

У 1948 р. Робочою Групою було засновано два комітети — Економічний Комітет та Митний Комітет. Перший з них, Економічний Комітет, став предтечею Організації Економічного співробітництва та Розвитку, а другий, Митний Комітет, перетворився на Раду Митного Співробітництва. Це відбулося в 1952 p., коли вступила в дію Конвенція щодо заснування Ради Митного Співробітництва (РМС). Перша, установча сесія РМС відкрилася у Брюсселі 26 січня 1953 р. і в її діяльності прийняли участь представники сімнадцяти європейських країн.

На сьогоднішній день ВМО є єдиною всесвітньою незалежною міжурядовою організацією з митних питань. її головним завданням є підвищення ефективності та кваліфікованості митних адміністрацій держав-учасниць. Станом на 2000 р. членами ВМО були 153 країни.

До головних напрямів діяльності ВМО належать:

- Розробка, затвердження, підтримка та розповсюдження міжнародних митних угод спрямованих на гармонізацію та єдине застосування спрощених та ефективних митних систем та процедур що регулюють переміщення товарів, осіб та транспортних засобів через митні кордони.

- Підтримка зусиль країн-учасниць, відповідно до їхнього законодавства щодо підвищення ефективності двостороннього співробітництва між країнами-учасницями та між міжнародними організаціями та агенціями в боротьбі з митними та іншими міжнародними злочинами.

- Допомога країнам-учасницям в їхніх зусиллях відповідати вимогам сучасного економічного середовища та адаптації до зміни обставин шляхом розширення зв'язків та співробітництва між країнами-учасницями та іншими міжнародними організаціями, сприяння інтеграції, розвитку людських ресурсів, прозорості, поліпшенню в управлінні та методах роботи митних адміністрацій та розповсюдження найкращої практики.

ВМО є форумом, на якому представляють учасників, які можуть обговорювати митні проблеми на рівних засадах. Кожна країна-учасниця має одного представника та один голос. ВМО пропонує своїм учасникам брати участь у великій кількості конвенцій та міжнародних угод. Країни-учасниці також можуть отримувати технічну допомогу та освітні та тренувальні послуги, які надаються безпосередньо Секретаріатом ВМО або за його участю.

Керівними органами ВМО є Рада, до якої входять представники всіх країн-учасниць, Генеральний Секретаріат та Політична Комісії у складі 24 членів. Для розгляду фінансових питань також діє Фінансовий Комітет, до складу якого входять 17 членів. ВМО здійснює свою повсякденну діяльність за допомогою Секретаріату та Комітетів у відповідності до Стратегічного Плану, який затверджується раз на рік Радою ВМО.

Серед головних Комітетів ВМО є:

• Постійний технічний комітет, у складі якого діє Підкомітет з Інформації та Управління;

• Комітет правового захисту;

• Комітет з Гармонізованої Системи до складу якого входять: Підкомітет з Перегляду Гармонізованої Системи та Експертний підкомітет;

• Технічний комітет з оцінки товарів у митних цілях;

• Технічний комітет з правил походження товарів.

Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.