Электронный
методический кабинет

Державна митна служба

Ківалов С.В. • Митна політика України • 2002 (ua) 
Особливістю розвитку митної служби в Україні є той факт, що створення власної системи митних органів йшло паралельно з розбудовою всього державного механізму. Від митної служби колишнього СРСР Україні залишилося лише 25 митниць на західному відділку державного кордону, а чисельність службовців митних органів не перевищувала 2,6 тисячі осіб. Тому розпочинати довелося майже з нуля. Згідно з п. 2 Постанови Верховної Ради УРСР "Про введення в дію Закону Української РСР Про митну справу в Українській РСР" від 25 червня 1991 р. митні органи Союзу РСР, розташовані на території України, переходили під її юрисдикцію, а їхнє майно та фінансові ресурси — у власність України. Ця ж постанова зобов'язувала Кабінет Міністрів до 1 липня 1991 року забезпечити виконання п. 2 цієї Постанови, утворити необхідну кількість митниць та вжити інших заходів щодо організації митної системи України.

Після підтвердження на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. Акту проголошення незалежності України, Указом Президента України від 11 грудня 1991 року було створено Державний митний комітет України (ДМК).

Указом Президента України від 29 листопада 1996 р. (зі змінами та доповненнями від 23 березня 1998 р.) Державний митний комітет України було ліквідовано, а на його базі створено Державну митну службу України як центральний орган виконавчої влади. У пункті 1 цього Указу вказувалося, що: "митну справу також здійснюють регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, які утворюються у встановленому порядку". Крім того, було утворено Центральну енергетичну митницю та в зонах діяльності регіональних митниць — відділення по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, підпорядковані безпосередньо Держмитслужбі України.

Згідно з Положенням "Про Державну митну службу України"2, Державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність Держмитслужби України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основні завдання Держмитслужби визначено ч. 2 ст. 9 МКУ та п. З цього Положення, серед них, зокрема: забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; захист економічних інтересів України; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення разом із Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.

Пункт 4 цього Положення визначає компетенцію Держмитслужби. Зокрема Держмитслужба: організовує та контролює

діяльність митних органів; забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від мита та митних зборів; сприяє здійсненню заходів щодо захисту прав споживачів та прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності; розробляє та здійснює заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення; веде митну статистику; веде разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійснює верифікацію сертифікатів про походження товарів з України; забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, державної кадрової політики; бере участь у підготовці проектів програм розвитку митної справи, соціального захисту її працівників; створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади; здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління; здійснює в установленому законодавством порядку інформування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питань митного законодавства; бере участь у підготовці міжнародних договорів України, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Держмитслужба України створюється Президентом України, її Голова призначається Президентом України. Призначення заступників Голови, встановлення структури та чисельності особового складу апарату Держмитслужби віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. У складі Держмитслужби утворюється колегія, яка складається з Голови, заступників голови, які є членами колегії відповідно до займаної посади та інших керівних працівників Держмитслужби, також можливе включення до складу колегії керівників інших органів державної влади, установ та організацій. Рішення колегії затверджуються наказами Голови Держмитслужби.

Сам центральний апарат Держмитслужби складається з відповідних підрозділів — управлінь, відділів тощо. Структура і чисельність апарату визначаються Головою Держмитслужби. Для найкращого вивчення завдань і функцій структурних підрозділів Держмитслужби можна класифікувати їх за функціональними ознаками на дві групи: виробничі, що відповідають за окремі ділянки митної діяльності та штабні, підрозділи забезпечення, які зайняті внутрішньоапаратною роботою.

До виробничих підрозділів відносяться такі підрозділи Держмитслужби як: Митно-тарифне управління, до складу якого входять — відділ митно-тарифного регулювання, відділ номенклатури, відділ економічних митних режимів; Управління митних доходів та платежів, Управління статистики, контролю та аналізу, Управління організації митного контролю, Управління по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, Управління нетарифного регулювання, Управління з верифікації сертифікатів та походження товарів тощо.

До так званих "штабних" відносяться всі підрозділи, які займаються внутрішньовідомчими, обслуговуючими справами, забезпечуючи життєдіяльність самої організації як системи. Серед таких підрозділів: Академія митної служби, Київський та Хмельницький центри підвищення кваліфікації, Інформаційно-аналітичне управління, Управління кадрами, Управління справами, Правове управління, Центральна митна лабораторія, постачальне митне господарство, господарсько-експлуатаційне митне управління, автотранспортне митне господарство тощо. Крім того, задля виконання своїх функцій при Держмитслужбі створюються різні спеціалізовані організації та установи, як-от митні лабораторії, установи по зберіганню та реалізації митних вантажів та конфіскованих товарів і предметів.

Держмитслужба України є юридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, має власний баланс, розрахункові та інші рахунки у банківських установах, має власну печатку установленого зразку із зображенням Державного герба України та власною назвою.

Крім Державної митної служби, систему митних органів України складають митниці прямого підпорядкування — Київська, Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична та Оперативна, регіональні митниці — Північна, Західна, Карпатська, Подільська, Чорноморська, Кримська, Донбаська, Східна, Дніпровська; митниці та митні пости (рис. 7.1).



Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.