Электронный
методический кабинет

Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами, установами, організаціями.

Трудове право (ua) 
Діяльність держави через свої органи по забезпеченню зайнятості населення є соціальною діяльністю. Але органи державної служби зайнятості не могли б вирішувати поставлені перед ними завдання без участі підприємств, установ, організацій. Тому створення підприємствами, установами, організаціями робочих місць і надання їх бажаючим здійснювати трудову діяльність громадянам також носить соціальний характер.

Взаємовідносини підприємств і організацій з органами державного управління і місцевого самоврядування будуються відповідно до Законів України «Про підприємства в Україні», «Про зайнятість населення», «Про місцеві Ради народних депутатів України та місцеве самоврядування» та інших законодавчих актів України, які встановлюють компетенцію цих органів.

На добровільній договірній основі підприємство бере участь в роботі по комплексному економічному і соціальному розвитку території, що проводиться місцевою Радою народних депутатів. Підприємство зобов'язане за рішенням місцевої Ради народних депутатів створювати за рахунок її коштів спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою правоздатністю та організовувати їх професійну підготовку. Рада народних депутатів має право залучати підприємства на непрофільні роботи в разі стихійного лиха, а також на підставі постанов Кабінету Міністрів України, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями.

Підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, їх службові особи сприяють: проведенню державної політики зайнятості на основі додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов, договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищенню кваліфікації працівників, професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва; працевлаштуванню визначеної місцевою державною адміністрацією кількості осіб, які потребують соціального захисту! нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Підприємства, установи і організації, що активно сприяють розв'язанню проблем зайнятості населення в регіоні, одержують певні пільги щодо податків та інших платежів до бюджету, які частково або повністю компенсують витрати, пов'язані з прийняттям на роботу додаткової кількості працівників. Проблеми зайнятості підприємства можуть розв'язувати шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи організації оплачуваних громадських робіт або використання понад встановлену квоту праці осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

За квотами, що встановлені органами місцевої державної адміністрації та виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів, органи державної служби зайнятості направляють на ці підприємства, установи, організації громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки.

Органи державної служби зайнятості за дорученням підприємств, установ, організацій укладають договори з громадянами про їх працевлаштування з попереднім, якщо це необхідно, професійним навчанням, оплативши вартість проїзду, добові, а також надають допомогу при переїзді на Нове місце проживання та роботи за рахунок коштів підприємств, установ, організацій.

Підприємства, установи і організації, розташовані на території регіону, незалежно від відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) і у десятиденний строк — про всіх прийнятих працівників.

Відповідно до Указу Президента України від ЗО грудня 1995 року ряд повноважень державної виконавчої влади було делеговано головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад. Серед цих повноважень головам і виконавчим комітетам передано право контролювати подання підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності даних про наявність вільних робочих місць (посад); організовувати інформування населення про потребу підприємств, установ, організацій всіх форм власності у працівниках; розробляти і затверджувати перспективні і поточні програми зайнятості та заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організовувати їх виконання; організовувати проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітних.

При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці в письмовій формі державній службі зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються у державний фонд сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників.

Державна служба зайнятості має право вносити пропозиції до місцевої державної адміністрації та відповідної Ради народних депутатів про припинення на строк до шести місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасно частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою.

Активна роль у розробці державної політики зайнятості, реалізації і контролі за заходами по її забезпеченню належить також профспілкам. В усіх країнах профспілки вважають безробіття соціальним злом.

Права і повноваження професійних спілок щодо забезпечення захисту громадян від безробіття та його наслідків визначаються колективним договором, державною та територіальними угодами профспілок з органами державного управління та об'єднаннями підприємств (роботодавців) відповідно до чинного законодавства.

Так, Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України і профспілковими об'єднаннями України, що підписана 4 серпня 1995 року у сфері забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту населення від безробіття сторони домовилися для забезпечення продуктивної зайнятості та соціальног.0 захисту працівників, вивільнених у зв'язку із структурними перебудовами економіки, змінами форм власності, організації виробництва і праці удосконалювати шляхи та механізми здійснення політики зайнятості і соціального захисту населення, у тому числі через розробку галузевих, територіальних та державної програм зайнятості населення.

Поставлена мета зберегти для вивільнюваних працівників рівень додаткових гарантій для окремих категорій населення та особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. При здійсненні структурної перебудови передбачити заходи для перерозподілу трудових ресурсів у суспільному виробництві, у тому числі на користь перспективних та стратегічно необхідних галузей економіки.

Для урегулювання проблем масового вивільнення працівників сторони домовилися передбачати надзвичайні заходи щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту населення у разі, якщо масштаби безробіття вийдуть за межі, визначені Державною програмою зайнятості населення.

Передбачалась також підготовка узгоджених з профспілками змін до чинного законодавства щодо врегулювання проблеми часткового безробіття і соціального захисту частково безробітних. Після внесення змін до чинного законодавства подати в установленому порядку на ратифікацію Верховної Ради України Конвенцію № 168 Міжнародної Організації Праці «Про сприяння зайнятості і захисту від безробіття» 1988 року.

З метою забезпечення продуктивної зайнятості населення та соціальних гарантій у разі безробіття за участю профспілкових об'єднань розробити довгострокову, на 3—5 років, програму зайнятості населення України та концепцію розвитку ринку праці з урахуванням проведення структурної перебудови економіки, приватизації, інвестиційної та податкової політики.

Професійні спілки, органи державного управління, власники підприємств, установ, організацій проводять спільні консультації з проблем зайнятості населення. Повинна удосконалюватись також система інформаційного забезпечення вивчення та аналізу стану ринку праці на основі об'єктивного прогнозування його розвитку.

При укладенні Генеральної угоди сторони заявили, що в умовах переходу до ринкової економіки договірне регулювання суспільно-економічних процесів на принципах соціального партнерства є об'єктивною необхідністю.