Электронный
методический кабинет

Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини

Трудове право (ua) 
Поряд із законами трудові відносини регулюються цілою системою правових актів, що мають нормативний характер. Такі акти, як правило, приймаються органами державного управління. Оскільки вони приймаються у розвиток і на виконання чинного законодавства, ці акти прийнято називати підзаконними. Головна роль у створенні системи підзаконних актів належить Президенту України, який є єдиним суб'єтом державно-правових відносин і на якого покладена функція забезпечення конституційності, законності дій інших суб'єктів права.

Президенту України надані повноваження підписувати Закони, що приймаються Верховною Радою України. Йому належить також право одноособово приймати укази і розпорядження, які мають нормативний характер і є підзаконними актами.

Укази і Розпорядження Президента України можуть відноситись до різних питань регулювання трудових відносин. Так, з метою вдосконалення роботи з кадрами, Президент України 19 травня 1995 року видав Указ «Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій».

Для створення сприятливих умов для життєдіяльності людей і поліпшення режиму енергоспоживання на основі найповнішого використання світлої частини доби, Президент України 26 квітня 1995 року прийняв Указ «Про впровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня».

11 липня 1995 року Президентом України видано Указ «Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі».

Указом Президента України від 12 вересня 1995 року затверджені Основні напрями реформування вищої освіти в Україні, а 10 жовтня 1995 року видано указ «Про заходи вдосконалення органів освіти»

Укази та розпорядження Президента України набувають чинності через три дні після опублікування їх в газеті «Урядовий кур'єр», яка є друкованим виданням органів державної виконавчої влади України. Інший порядок має спеціально зазначатись у самих актах.

Зазначений порядок надання чинності цим актам установлений Указом Президента України від 10 жовтня 1993 року «Про внесення змін до Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України та про порядок набуття чинності цими актами».

Вищим органом державної виконавчої влади України є Кабінет Міністрів — уряд України, який на підставі Конституції та законів України, постанов Верховної Ради, указів і розпоряджень Президента України наділений правом видавати в межах своїх повноважень постанови і розпорядження.

Ці постанови і розпорядження можуть відноситись до різних питань трудових відносин. Так, Кабінет Міністрів України постановою від 24 червня 1991 року № 47 затвердив Положення про державну службу зайнятості, яка є централізованою структурою спеціальних органів, утворених для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

Порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їх сімей регулюється Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1993 року № 315.

Постановою від 19 березня 1994 р. № 170 Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Положення визначає загальні засади, порядок укладення контракту, його зміст і порядок припинення.

Державна експертиза умов праці проводиться на підставі Положення, що затверджене Кабінетом Міністрів України постановою від 1 грудня 1990 року. Цим Положенням визначені основні завдання Державної експертизи, її права та обов'язки. Державна експертиза умов праці віднесена до системи Міністерства праці України.

Кабінет Міністрів України постановою від 10 серпня 1993 року № 623 затвердив Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах, в установах і організаціях. Постановою від 4 квітня 1994 року № 221 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності. У медико-соціальній експертизі проходять огляд громадяни, які частково або повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України набувають чинності з моменту їх прийняття. В постановах може встановлюватись й інший порядок введення їх в дію

Міністри, керівники інших центральних органів державної виконавчої влади у сферах своєї діяльності можуть видавати нормативно-правові акти, які підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України. Так, Міністерству фінансів України у межах його повноважень надано право на основі й на виконання чинного законодавства видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання. У разі необхідності міністерство разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування видає спільні акти, які є обов'язковими для виконання.

Міністерство соціального захисту населення України у межах своїх повноважень видає на основі і на виконання чинного законодавства накази, організовує та контролює їх виконання, дає роз'яснення щодо пенсійного забезпечення та інших питань, шо входять до сфери діяльності Міністерства.

Міністерство праці України, на основі і на виконання чинного законодавства, видає накази з питань праці, її оплати, умов зайнятості і соціального захисту населення, які є обов'язковими для виконання. Прикладом такого акту може бути Інструкція про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних державною службою зайнятості, що затверджена наказом Міністерства праці від І березня 1994 року №14.

Аналогічні повноваження закріплені в Положеннях про Міністерство економіки України, Міністерство юстиції, Міністерство охорони здоров'я та ряду інших міністерств України, в Положеннях про Державні комітети. Так, Порядок організації державного нагляду за охороною праці затверджений наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від 31 травня 1995 року № 82.

Усі акти, що приймаються міністерствами та відомствами, мають правовий характер, є підзаконними і обов'язковими для виконання на всій території України. Але вони підлягають обов'язковій державній реєстрації, що здійснюється відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Затверджене це Положення постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.

Згідно до Положення на державну реєстрацію подаються постанови, накази, інструкції державних органів та міністерств, що містять правові норми, встановлюють правила поведінки, розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії та характеру відомостей, що в них містяться.

Правові акти, що подаються на реєстрацію, мають відповідати вимогам законодавства про мови та інших актів законодавства. Одночасно подається обгрунтування підстав для їх видання, відомості про чинні акти з цього питання, про офіційне погодження акта із заінтересованими органами тощо.

Державній реєстрації підлягають підзаконні акти, що видаються міністерствами і відомствами. Локальні правові норми, що видаються підприємствами, установами, організаціями, про які мова в наступному параграфі, державній реєстрації не підлягають.