Электронный
методический кабинет

Організація змісту навчання

Ковальчук Г.О. • Активізація навчання в економічній освіті • 2003 (ua) 
Характеризуючи коротко групу факторів, пов’язаних зі змістом навчання, зупинимось на таких аспектах, як інформаційна насиченість, міждисциплінарне навчання, модульне навчання, використання інтрамереж. Як відомо, економіка — багатоаспектна наука, яка стосується всіх сфер практичної діяльності. Тому в процесі вивчення дисциплін циклу фундаментальної економічної підготовки потрібно закласти основи для формування ринкового способу мислення майбутнього учасника суспільних відносин. На принциповому рівні навчальний процес організовується відповідно до певних рівнів засвоєння матеріалу:

базовий рівень, який передбачає запам’ятовування та осмислення понятійного апарату, основних категорій, явищ, закономірностей тощо;

нормативний рівень, у межах якого формується цілісне бачення змісту, розуміння логіки взаємозв’язків у відповідній навчальній темі;

поглиблений рівень, який передбачає творче вирішення як типових, так і специфічних проблем практичної діяльності.

Кожний попередній рівень є основою для подальшого засвоєння навчального матеріалу спеціальних дисциплін і процесу фахового становлення студента. Опанування основ професіоналізму немислиме без унесення значних коректив у технологію навчання у вузі. Нині провідною діяльністю в цьому процесі є трансляція знань, духовних і професійних цінностей на рецептурній основі. Пріоритетність інформативної складової і недооцінка процесуальної в його здійсненні призводить до отримання студентами знань у готовому вигляді й не формує здібностей самостійно здобувати професійну інформацію, умінь оперувати нею в критичних ситуаціях, перетворювати наукову теорію на інструмент вирішення професійних проблем.

Для надання підготовці майбутніх економістів особистісно-діяльнісної спрямованості пропонується врахування принципу рольової перспективи у ході навчання через реалізацію кожним студентом складної та відповідальної ролі в ситуаціях, максимально наближених до реальних, що сприяє формуванню професійної компетентності, індивідуального стилю діяльності й готовності до творчого виконання професійних функцій . Рольова перспектива сприяє активізації задатків і здібностей студентів, урахуванню їхніх індивідуально-психологічних особливостей, стилю розумової діяльності, застосуванню студентами особистого та соціального досвіду, формуванню стереотипів поведінки в ситуаціях професійного спілкування, навичок соціально-професійної взаємодії, розвитку творчого мислення та отриманню досвіду щодо аналізу професійних завдань. Детальніше про це йтиметься далі.

Утілення в життя ідеї випереджаючої (а не підтримуючої) освіти потребує нового підходу до інформаційно-методичного забезпечення навчання студентів. Загальновідомо, що нині в кожній галузі накопичено таку велику кількість інформації, що передати її всю в процесі навчання просто неможливо. Є галузі, де інформація змінюється з такою швидкістю, що вимагає розроблення спеціальних підходів до змісту відповідних дисциплін.

Сьогодні, коли обсяг навчальної та наукової інформації постійно зростає, а кількість аудиторних навчальних годин на її вивчення залишається незмінною, а нерідко й зменшується, необхідне впровадження інформаційних технологій. Усе більше застосовуються програмні продукти фірм-виробників (комп’ютерні програми й підручники, пакети прикладних програм тощо) і методичні розробки викладачів вузів, що охоплюють різноманітні предметні галузі. Постійно зростає популярність електронних підручників та довідників, які дають змогу зберігати й передавати основний обсяг навчального матеріалу, пристосовувати існуючі курси до індивідуального користування, надають можливість для самонавчання й самоперевірки отриманих знань. Стає можливою подача матеріалу в динамічній графічній формі.

Удосконаленню процесу засвоєння й накопичення знань, формуванню в студентів навичок науково-дослідної та практичної діяльності сприяють розроблені на базі діалогових інформаційних систем спеціальні навчальні та контролюючі курси, практичні завдання, ситуаційні ігри, що імітують процеси, які вивчаються. Такі курси, маючи розгалужену структуру, містять навчальні тексти, контрольні питання та коментар до відповідей, завдання для самостійної роботи.

Говорячи про нову філософію освіти в інформаційному столітті, слід визначити в ній місце навчання за допомогою ресурсів глобальної мережі Internet . Застосування Інтернет-технологій навчання сприяє розвитку в студентів логічного мислення, уміння аналізувати й синтезувати інформацію, робити висновки. Поряд із традиційними інформаційно-методичними матеріалами (серед яких підручники, опорні конспекти лекцій, навчальні посібники тощо) особливої актуальності набувають інші види навчально-методичної літератури, у першу чергу методичні рекомендації для самостійної роботи студентів під час вивчення окремих дисциплін. Зростає роль інформаційних технологій у цьому процесі, зокрема створюються та експлуатуються інформаційні Intranet-мережі, так звані інтрамережі .

Як відомо, інтрамережа — це приватна комп’ютерна мережа, у яку закладено технології глобальної комп’ютерної мережі Internet. Вона організовує взаємодію студентів з викладачами та масивами інформації навчального закладу на якісно нових принципах, що сприяє підвищенню інтересу студентів до предмета, активності роботи, покращує ефективність процесу навчання, дає змогу реалізувати індивідуальний підхід у навчанні та вивільнити час викладача для додаткових консультацій. Вона дозволяє максимально використати переваги та звести до мінімуму недоліки звичайних локальних і глобальних корпоративних мереж.

Однією з найважливіших властивостей інтрамереж є можливість широкого використання так званої мультимедіаінформації, яка ефективніша в процесі організації самостійного навчання, ніж традиційна інформація. Мультимедіа-інформація містить (крім алфавітно-цифрових даних) також графічні зображення, анімацію, аудіо- і відеоряд, які вводяться з використанням новітніх цифрових пристроїв.

Інтрамережі — це гнучкий та універсальний засіб, який дає змогу заощадити час, раціонально використовувати обчислювальні й інтелектуальні ресурси навчального закладу. Така система, спираючись на сучасні телекомунікаційні можливості й новітні засоби введення та збереження даних, здатна організувати в реальному часі одночасний багаторазовий доступ до даних, обмін та спільне користування інформацією. Користувачі мережі мають швидкий, зручний та стандартизований доступ до структурованої алфавітно-цифрової та мультимедіа-інформації, стає реальністю оперативний обмін відео- й аудіоінформацією, проведення відеоконференцій тощо.

На сучасному етапі розвитку суспільства основним капіталом будь-якої наукової організації чи установи є її інтелектуальна власність. Створення та використання систем управління корпоративними інформаційними ресурсами дає змогу підтримувати інформаційний капітал на належному рівні, а також розвивати його на абсолютно нових засадах.

Значного поширення набуває використання у процесі навчання так званих гіпертекстових технологій (О. О. Денісова) . Гіпертекст — це певна інформаційна сукупність, частинами якої є тексти (у широкому розумінні — інформація різних типів, ілюстрації, аудіо- та відеодані), між якими встановлено безліч зв’язків у багатовимірному просторі. При цьому матеріал можна розглядати з різною мірою деталізації, а зв’язки надають можливість вибирати напрям подальшого переходу (на відміну від звичайного тексту). У найпростішому вигляді студентові пропонується доповнити початкові зв’язки, установлені викладачем. Вони повинні мати змістове навантаження — «причина — наслідок», «загальне — часткове» і т. ін. Студент може також визначити асоціативні зв’язки між фрагментами тексту. Метою встановлення системи зв’язків може бути дослідження студентом проблематики дисципліни, виявлення й самостійне заповнення пропусків інформації, організація знань, здобутих під час вивчення інших дисциплін.

Одним з видів роботи є багатоаспектний розгляд поставленої викладачем проблеми, коли в гіпертексті створюються вузли та зв’язки заданих типів. Так, у відомій системі IBIS (Issue Based Information System) можливе створення вузлів «аспекти», «позиції», «аргументи», зв’язків «запитання», «відповідь», «підтвердження», «заперечення», «обмеження», «повідомлення», «посилання», «заміна». Призначенням системи є підтримка групових досліджень, організація спілкування «викладач — студент». Викладач може не лише оцінити правильність та аргументованість запропонованих рішень, а й спрямувати пошук.

Серед основних тенденцій розвитку систем освіти — багатомодульність. Основою системи є гігантська база даних, яка містить усі знання, накопичені протягом десятиліть. Інформація розподіляється на компактні й самостійні фрагменти у такий спосіб, щоб за потреби можна було скласти з них цілий курс, який відповідає поточним потребам навчальної або бізнес-ситуації, чи модифікувати його. Таке навчання створює зону найближчого розвитку особистості, надаючи йому певного оформлення, змістовно-логічної цілісності й завершеності. Це дає змогу реалізувати власний інтелектуальний та особистісний потенціал студента. Утілення принципу модульності потребує поділу навчального матеріалу на частини для тієї чи іншої категорії учнів. Це дає їм змогу самостійно працювати за запропонованою індивідуальною навчальною програмою, яка б містила цільовий план дій, банк інформації та методичні вказівки щодо реалізації поставлених дидактичних цілей.

Навчальний модуль — це пакет науково адаптованих програм для індивідуального навчання, яке оптимізує на практиці академічні та особистісні досягнення учня з певним рівнем попередньої підготовки. Воно здійснюється за окремими, функціонально автономними вузлами, відображеними у змісті, організаційних формах і методах, тобто за модулями, призначення яких — вирішення конкретного кола психолого-педагогічних завдань. Модуль як функціональний вузол навчально-виховного процесу містить логічно завершений блок дидактично адаптованої інформації. Навчальний модуль дисципліни може логічно об’єднувати декілька навчальних елементів дисципліни за змістом, взаємозв’язком чи результатами. Повноцінне засвоєння кожного навчального модуля передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань та практичних завдань і відбувається під час аудиторної та самостійної роботи згідно з навчальним планом або за індивідуальним графіком роботи студента.

Навчальний модуль є відносно самостійною, цілісною частиною реального навчально-виховного процесу, яка завдяки єдиному технологічному циклу поєднує змістовий і формальний, процесуальний і результативний компоненти. Функціональний навчальний модуль має двофазовий характер: перша фаза — первинне сприйняття, відкриття, осмислення змісту навчальної інформації; друга — відпрацювання умінь і навичок, норм діяльності, способів поведінки . Наприклад, можна виділити такі угруповання функціональних навчальних модулів: теоретичний — практичний — тренувальний; інформаційний — аналітичний — тренувальний — контрольний та ін. Вони відрізняються в основному видами діяльності над предметом навчання, рівнями активності студентів у ході діяльності.

До найважливіших принципів побудови модульних програм потрібно віднести такі: цільове призначення інформаційних матеріалів, докладність навчального матеріалу в кожному модулі, відносна самостійність окремих елементів модуля, можливість реалізації постійного зворотного зв’язку. Так, структурні компоненти навчального модуля відповідно до дидактичних цілей можуть перебувати в ієрархічній підпорядкованості (рис. 1.3).



Багатомодульність навчання дає змогу реалізовувати принципи міждисциплінарного навчання (наприклад, на рівні інтегрованих або конкретних дидактичних цілей) для адаптивного поповнення й використання знань майбутнього фахівця-економіста з урахуванням того, що одним з найважливіших завдань навчання є не стільки дати суму знань чи осучаснити їх інформацією або навіть поточними часописами, як сформувати й закласти струнку пізнавально-інформаційну вісь системи знань, нанизуючи на яку нову (для студента) інформацію з послідовною наступністю, поглибленістю та об’ємністю володіння знаннями, студент пізнає сам ланцюг послідовних фактів певного навчального предмета .