Электронный
методический кабинет

Контроль успішності навчання

Ковальчук Г.О. • Активізація навчання в економічній освіті • 2003 (ua) 
Контроль як управлінська функція є однією з найважливіших складових кожної діяльності, зокрема освітньої.

У розвитку загальноосвітньої школи сталися значні зміни, які стосуються змісту загальної освіти, форм і методів навчання та виховання (як у цілому, так і з певних предметів, зокрема з економіки). Вони вимагають удосконалених підходів до організації вивчення учнями програмового матеріалу й особливого ставлення до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. Це важливий елемент управління навчальним процесом та забезпечення якості освіти. Як відомо, під якістю освіти розуміють зумовлений соціальним замовленням рівень сформованості наперед заданих навчальною програмою вмінь, рис, якостей людини, яка навчається.

Високий рівень якості освіти взагалі й навчання зокрема забезпечується багатьма факторами, найважливішими серед яких є здібності учнів та їхні бажання досягнути успіхів у певній галузі предметних знань, рівень володіння вчителем педагогічною майстерністю й технологією викладання, інформаційно-методична забезпеченість навчального процесу, ефективна система контролю якості навчання тощо. Звичайно, вирішити проблему якості навчання тільки за рахунок удосконалення навчально-виховного процесу й системи контролю успішності неможливо. Але перевірка й оцінювання навчальних досягнень учнів мають значний вплив на стимулювання їхньої ефективної пізнавальної діяльності. Контрольні заходи є складовими досягнення мети навчання — засвоєння певної сукупності предметних знань, умінь та навичок, формування відповідного рівня компетентності студента (школяра).

Перевірка навчальних досягнень учнів має велике виховне значення, оскільки стимулює їхню систематичну роботу, розвиває почуття відповідальності за результати навчання, що особливо важливо в сьогоднішніх умовах. Контроль успішності навчання з урахуванням закономірностей психічного розвитку школярів на всіх його етапах стимулює розвиток у них пізнавальних процесів та емоційно-вольових якостей. Систематичний контроль успішності навчання є умовою руху вперед; він формує уявлення учня про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі. Добре організований контроль на всіх його етапах допомагає вчителю виявити навчальні здобутки кожного учня, розкрити причини слабкого засвоєння окремих частин матеріалу та вжити раціональних заходів для виправлення недоліків у навчально-пізнавальній діяльності.

Оцінка вчителем засвоєних знань є важливим фактором для формування особистості школяра й часто виступає регулятором соціальних відносин у житті дитини, адже опосередковано впливає на формування стосунків у класному колективі, з учителем, з батьками тощо. Заохочення з боку вчителя здебільшого стимулює навчально-пізнавальну діяльність учнів і сприяє покращанню її результатів. Для цього необхідно враховувати наявний рівень розвитку школяра. Якщо вчитель ставить надто високі вимоги, то це створює бар’єр у розвитку. Занижені вимоги також гальмують розвиток учня, тому що вони не активізують його розумової діяльності. Для успішного стимулювання розвитку здібностей засобами контролю необхідно, щоб учень розумів, що від нього вимагають, щоб він не мав сумнівів у необхідності знань, був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажана оцінка залежить лише від нього самого, від його старанності.

У навчально-виховному процесі контроль виконує ще декілька функцій, серед яких забезпечення необхідного та своєчасного оперативного зворотного зв’язку. Перевірка знань дає вчителю інформацію про пізнавальну діяльність учнів, про те, як іде засвоєння, які є можливості для подальшого вдосконалення навчання. Перевірка одночасно дає змогу виявити ефективність методів і прийомів навчання, які застосовуються самим учителем, вона допомагає зробити висновки для подальшої праці педагога. Аналіз результатів контролю дає вчителю змогу виявити сильні й слабкі сторони в роботі та причини неуспішності. Інформацію про свої успіхи чи невдачі отримує й сам учень. Вислуховуючи відповіді товаришів, доповнення та виправлення вчителя, учень може критично оцінити свої знання, проаналізувати відповіді однокласників. Це сприяє систематизації та закріпленню засвоєного навчального матеріалу. Добре організований контроль привчає школярів до систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратися в собі, а тому потребує зваженого керівництва, педагогічної майстерності, такту.

Оцінка знань учня не може бути випадковою. Об’єктивність перевірки й оцінки забезпечується науково обґрунтованим змістом завдань, запитань, вимог та критеріїв оцінювання, які допомагають виявити якість знань школяра. Коли йдеться про якість знань, то мається на увазі обсяг знань, передбачений навчальною програмою, його докладність (учень знає весь матеріал, окремі його частини, усі елементи бази знань — поняття, факти, закономірності тощо), глибина й міцність засвоєння, уміння виражати знання усно й письмово та ін. Важливо визначити рівень засвоєння знань, який відображає компетентність учня з предмета й реалізується через планування та організацію вчителем пізнавальної діяльності учнів на різних рівнях складності. Рівні пізнавальної діяльності (понятійний, репродуктивний, алгоритмічно-дійовий і творчий/дослідницький) відповідають суб’єктивному аспекту процесу навчального пізнання, а їхній вибір відбувається на рівні розвитку пізнавальних можливостей як цілого класу, так і окремих учнів.

Рівні пізнавальної діяльності задаються вчителем через відповідні запитання та завдання, які у своїй системі сприяють досягненню мети навчання: формуванню в учнів навичок активної пізнавальної діяльності від простого сприйняття інформації до побудови гіпотез, вибору методу вивчення питання та його реалізації на практиці, самостійності у вивченні програмового матеріалу та поповненні знань. Застосування в процесі навчання різних форм пізнавальної діяльності учнів є необхідною умовою їхнього інтелектуального розвитку.

Особливої уваги за застосування описаної вище технології навчання потребує питання контролю успішності навчання студентів. Для вирішення цього питання широко використовується модульно-рейтингова система навчання. Увесь матеріал навчальної дисципліни розділено на окремі логічно завершені модулі. Засвоєння знань, навичок, умінь відповідно за кожним модулем відбувається через реалізацію певних форм, методів, способів, прийомів навчально-пізнавальної діяльності студентів та відповідно контролюється. Рейтинг студента з предмета складається як сума: А + В + С + + D = R (100 балів). А, В, С, D — види навчальної діяльності: наприклад, робота з теоретичним матеріалом, робота на практично-семінарських заняттях, розробка проекту дидактичних матеріалів, екзаменаційна робота тощо.

На першому занятті студенти знайомляться з навчальною програмою, тематикою практично-семінарських занять, списком основної та додаткової літератури, тематикою науково-дослідних робіт, графіком проведення контрольних робіт, тестування, захисту навчальних проектів та курсових робіт. Студенти ознайомлюються із суттю модульно-рейтингової системи вивчення відповідного предмета, критеріями та нормами оцінювання самостійної роботи. Протягом семестру за виконання кожного виду роботи студент за рейтинговою системою набирає бали, максимальна сума яких становить 100. З них у «Х» балів оцінюється робота з теоретичними матеріалами (самостійні роботи аналітичного характеру, узагальнюючі схематичні зображення до вивчених тем, виконання тестів), в «Y» балів оцінюють роботу на практично-семінарських заняттях (усні відповіді, участь у дискусіях, навчальних іграх), у «Z» балів оцінюють виконання навчального проекту за обраною темою (розроблення комплекту дидактично-методичних матеріалів з економічних дисциплін), в «Q» балів оцінюють виконання екзаменаційної роботи (X + Y + Z + Q ≤ 100).

Модульно-рейтингова система навчання реально робить студента суб’єктом навчання, залучаючи його до свідомої й активної праці, оскільки в нього майже немає можливості ухилятися від навчальної роботи. Ця технологія ґрунтується на співпраці викладача та студента, знімає адміністративний тиск і стимулює свідому самостійну роботу студента. До мінімуму зводиться вплив випадкових і суб’єктивних психологічних факторів, а підсумкова оцінка є об’єктивнішою, оскільки базується на оцінюванні кожного виду роботи з усіх тем дисципліни протягом тривалого часу. Ця система породжує конкуренцію в студентському середовищі, створює можливості для реалізації здорового честолюбства в оволодінні знаннями.

Робота за модульно-рейтинговою системою розпочинається з того, що на вступному занятті викладач роз’яснює студентам сутність системи, її принципи, аргументує її раціональність, пояснює методику нарахування балів і шкали оцінок. Рейтингова система буде успішно працювати за умови чітко визначених критеріїв оцінювання знань, відповідно до яких збільшується або зменшується кількість набраних балів. Розроблення цих критеріїв є, напевно, найскладнішим завданням у роботі за рейтинговою системою. До критеріїв оцінювання знань доцільно включити такі: своєчасність виконання завдань, самостійність, оригінальність мислення, відповідальність, уміння обстоювати свою думку, глибина засвоєння теоретичних знань (це перевіряється тестуванням), уміння структуровано викладати матеріал, використовувати наочність. Застосування рейтингової системи дає змогу точніше порівняно з п’ятибальною системою оцінювання виявити рівень засвоєних студентом знань і сформованих умінь. Практика навчання виявила такі позитивні сторони її впровадження:

дає можливість студентам зрозуміти необхідність систематичної праці з матеріалами навчальної дисципліни;

допомагає уникнути психологічних, емоційних, фізичних перевантажень «авральної підготовки» під час сесії;

дає змогу викладачу різнобічно та об’єктивно оцінити знання кожного студента, уникнути випадковості та несправедливості в оцінці знань.

До факторів, що забезпечують ефективність рейтингової системи, можна віднести такі:

чітке формулювання мети вивчення предмета;

побудова таксономії цілей та завдань навчання;

стандартизація знань із предмета, що вивчається;

розроблення чітких критеріїв оцінювання знань студента;

надання можливості кожному студентові реалізувати свої здібності (так спланувати час, щоб кожен мав змогу одержати оцінку за виконане завдання, щоб не було таких, хто не встиг і тому не отримав балів);

можливість урахувати в рейтингу моральні якості особистості (тобто реалізувати виховний аспект навчання), адже важливо, щоб майбутній фахівець не тільки здобув певні знання, але й сформував необхідні для професійної діяльності особистісні якості — самостійність, творчість, нестандартність мислення та ін.

Модульна форма організації навчання передбачає поділення матеріалу дисципліни на навчальні модулі — самостійні (відносно автономні) логічно завершені розділи або блоки тем дисципліни з відповідною системою організації навчально-пізнавальної діяльності, інформаційно-методичного забезпечення, діагностики та контролю навчального процесу. Чітке визначення дози навчального матеріалу, обсягу індивідуальних завдань, вимог до знань і вмінь, які студент має сформувати та продемонструвати після завершення роботи над модулем, регламентація навчального процесу сприяють систематичній роботі студентів, планомірному засвоєнню матеріалу дисципліни.

Кожен модуль містить такі елементи:

— навчально-організаційний блок, що містить загальну інформацію про зміст, план, регламент вивчення матеріалів;

— теоретичний блок, який охоплює інформаційно-змістовну частину модуля, що подає розгорнуте висвітлення вузлових питань курсу;

— методичний блок, що містить рекомендації щодо застосування наявних теоретичних і практичних матеріалів, склад яких визначається особливостями конкретного навчального середовища, а також коментований перелік літератури, який орієнтує студентів у наявній навчальній та науковій літературі;

— блок підтримки (практичний) — містить банк завдань для індивідуальної роботи, ділові ігри, вправи, конкретні ситуації, тести, анкети, роздатковий матеріал, підсумкові завдання проблемного характеру, виконання яких вимагає використання теоретичних знань та практичних умінь і навичок, набутих під час засвоєння матеріалу даного модуля.

Отже, можна визначити характерні риси описаної модульно-рейтингової системи навчання:

Навчальний матеріал подається не у вигляді безперервного потоку інформації, а невеликими логічно пов’язаними частинами.

Наявність системи правил з послідовного виконання певних дій, спрямованих на засвоєння кожної частини.

Наявність завдань для перевірки засвоєння кожної частини.

Наявність системи зворотного зв’язку, яка дає змогу інформувати студента про правильність виконаних ним завдань.

На кожному відрізку навчального процесу передбачена діагностична оцінка рівня знань, умінь і навичок у зіставленні з наперед заданими й уточненими цілями.

Процес контролю як комплексна система діяльності охоплює ряд елементів: стандартизація цілей, перевірка, оцінка, облік. Ураховуючи надзвичайно важливе значення контрольних заходів у забезпеченні якості навчання в системі економічної освіти, дедалі більша увага зосереджується на питаннях комплексної діагностики успішності студентів (учнів) з економічних дисциплін.

Комплексна діагностика результатів навчальної діяльності студентів (учнів) — це теоретично обґрунтована та практично апробована педагогічна система встановлення основних ознак, які характеризують сформовані в процесі навчання компетентності студента — майбутнього фахівця.

Метою комплексної діагностики знань учнів (студентів) є:

прояв і розвиток системи компетентностей учня чи майбутнього фахівця;

виявлення, перевірка і оцінка рівня здобутих знань, сформованих умінь і навичок;

порівняння фактичних результатів навчально-пізнавальної діяльності із запланованими, наперед установленими стандартами;

стимулювання цілеспрямованої систематичної, інтенсивної роботи студентів;

підвищення об’єктивності оцінювання;

одержання своєчасної інформації про стан засвоєння змісту програми на всіх етапах навчання;

залучення студента до всіх форм навчального процесу.

Організація процесу комплексної діагностики передбачає виявлення таких принципових питань:

Що перевіряти? — Які групи компетентностей, якостей, умінь чи навичок майбутнього фахівця мають бути сформовані в процесі навчання.

Який навчальний матеріал потрібно перевіряти? — Які вузлові елементи бази знань мають бути засвоєні студентом, які рівні засвоєння відповідають вимогам конкурентоспроможності.

Коли здійснювати перевірку знань студентів? — Якою має бути періодичність контрольних заходів.

Які форми і методи доцільно використати для об’єктивної перевірки? — Письмове чи усне опитування, фронтальні чи індивідуальні форми роботи.

Які засоби допоможуть здійснити ефективну перевірку? — Роздаткові матеріали, бланки документів, комп’ютерні програми, тести тощо.

Скільки часу має витратити студент на виконання контрольних завдань?

Скільки часу потрібно викладачу для перевірки виконаних завдань?

За якою шкалою оцінювати результати перевірки? — П’яти-, стобальна чи інша система оцінювання.

Як вести облік результатів у журналі та відомості?

Як установити відповідність отриманих результатів і стандартів навчання?

Дидактичні умови ефективної організації комплексної діагностики сформованих компетентностей студента

Визначення обсягу матеріалу, що підлягає контролю.

Цілеспрямований відбір навчального матеріалу з оптимальним розподілом різних видів робіт та їхньої послідовності.

Чітка організація перевірки, оцінювання та обліку знань.

Установлення ліміту часу, що відводиться на перевірку знань та оцінювання контрольних робіт, мінімізація трудомісткості контрольних заходів.

Систематичність здійснення контрольних заходів.

Установлення єдиної системи вимог — стандартизація контролю.

Розроблення системи тестів для досягнення максимально можливого рівня об’єктивності оцінювання знань.

Створення умов для самопідготовки, самоконтролю, індивідуальних консультацій. Стимулювання самостійної роботи студентів.

Розширення варіативності завдань та способів реалізації контролю.

Адекватність завдань сучасним умовам господарювання.

Обґрунтований вибір методу контролю та розроблення відповідного інформаційно-методичного забезпечення.