Электронный
методический кабинет

Міжнародна підприємницька діяльність

Економіка підприємств • 2001 (ua) 
Поняття і форми міжнародного бізнесу. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарю­вання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації пев­них сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необ­хідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації ви­робничо-господарської діяльності.

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учас­ники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації влас­них бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються:

1) фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність;

2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно пере­бувають на її території;

3) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іно­земних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні. Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності (рис. 2.3).



Таблиця 2.3

ТИПОВА СХЕМА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ СТВОРЕННЯ МСП

1

• Назва МСП

• Назва фірми-партнера

Коротка характеристика: іноземного партнера, досвіду співпраці з ним, основних фірм-конкурентів

2

Номенклатура продукції;

• кількість

• вартість

Кількісна та якісна характеристика продукції, кон'юнктура на ринку, очікувані ціни, прогноз обсягу продажу

3

Технологія:

• тип

• сутність

Оцінка існуючих у світі технологій виготов­лення аналогічних товарів, вибраної технології для продукції МСП

4

• Устаткування

• Організація виробництва

Вибір і розрахунки вартості необхідного устат­кування, вибір форм і методів організації вироб­ництва

5

Матеріально-технічне забезпечення

Обгрунтування вибору форм матеріально-тех­нічного забезпечення, постачальників ресурсів, транспортних засобів

6

Персонал:

• кількість

• оплата праці

Необхідна кількість місцевих та іноземних пра­цівників, форми й розмір оплати праці, премі­ювання, соціальні виплати

7

Статутний фонд:

• загальна величина

• частка партнерів

Загальний розмір статутного фонду, частки учасників у ньому, частки власних і позичених коштів

8

Реклама:

• види

• витрати

• канали поширення

Аналоги реклами на дану продукцію, вибрані види й фінансові можливості здійснення рек­лами МСП

9

Система збуту продукції

Практика збуту аналогічної продукції іншими фірмами, вид і способи доставки, обсяг збуту всередині країни та за рубежем

10

Очікувані виручка та прибуток

Динаміка рівня цін за стадіями життєвого цик­лу продукту, очікувані виручка і прибуток, розподіл прибутку між партнерами

11

Формування фондів МСП

Зарубіжний досвід формування фондів МСП, розрахунки вибраних фондів (технічного й со­ціального розвитку, резервного)

12

Ефективність створення і функціонування

Розрахунки та оцінка економічної ефективності створення і функціонування МСП за відповід­ною методикою

До першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовніш­ньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, по­середницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.

Друга форма підприємницької діяльності міжнародного харак­теру охоплює різноманітну промислову кооперацію — науково-тех­нічну (науково-дослідні, проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробничу, збутову, сервісну (післяпродажне технічне об­слуговування і ремонт виробів тривалого користування). Вона та­кож характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціона­лізації підприємств та організацій.

Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб'єктів господа­рювання репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється че­рез створення і функціонування спільних підприємств, ліцензуван­ня та управління за контрактом.

Четвертою формою міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання є комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економі­чних зв'язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування кон­сорціумів, реалізація концесійних договорів тощо).

Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємниць­кої діяльності досягається двома способами: перший — без створен­ня нової юридичної особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту); другий — із заснуванням нового спільного підприєм­ства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародно­го бізнесу.

Спільні підприємства. Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання по­слуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо. Мотиваційний механізм заснування МСП створюєть­ся на макро- та мікрорівні національної системи господарювання. Мотивація формування і функціонування МСП як форми реалі­зації стратегії виходу на внутрішній та зовнішній ринки обумов­люється: 1) зниженням питомих інвестиційних ресурсів і підприє­мницького ризику; 2) розвитком підприємницького потенціалу кон­кретного суб'єкта господарювання; 3) реалізацією переваг меншої вартості основних чинників виробництва і насамперед можливі­стю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків. Мотивація безпосередніх партнерів базується на узгодженні їхніх виробничо-економічних, маркетин­гових, екологічних та іміджевих інтересів.

Попередні переговори щодо створення МСП, як правило, завер­шуються підписанням партнерами протоколу про наміри, в якому мають бути зазначені:

а) загальні обсяги виробництва і поставок продукції на внутрішній та зовнішній ринки;

б) розмір статутного фонду з виокремленням часток партнерів у ньому; співвідношення між власними й позиченими коштами; можливий банк-кредитор;

в) наявність місцевої кваліфікованої робочої сили та потреба в за­лученні іноземного персоналу;

г) організація продажу виробів, післяпродажного технічного обслуговування та тривалість остан­нього;

д) трансферт (репатріація) прибутку іноземного партнера.

Домовленість партнерів про заснування МСП обов'язково дета­лізується в процесі складання техніко-економічного обґрунтуван­ня, типову схему якого наведено в табл. 2.3.

Основним установчим документом для створення МСП служить його статут, що має визначати: предмет і цілі діяльності, місце­знаходження, склад засновників; розмір статутного фонду і часток партнерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управління, порядок прийняття рішень; процедуру припи­нення діяльності (ліквідації).

Після завершення переговорів і підписання установчих доку­ментів здійснюється реєстрація МСП у відповідному органі загаль­нодержавного управління. Для реєстрації МСП подаються такі до­кументи:

1) письмова заява встановленого зразка;

2) згода обласної (міської) держадміністрації і керівного органу вітчизняного учас­ника на створення МСП;

3) нотаріально засвідчені копії установ­чих документів;

4) обґрунтування ефективності й валютної окуп­ності діяльності нового МСП;

5) документи, що підтверджують реєстрацію іноземного партнера як юридичної особи.

В Україні вже намітилися певні тенденції щодо розвитку МСП. Основними з них треба вважати:

активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-профільних спільних підприємств з частковим чи повним іно­земним капіталом;

переважання партнерів із промислове розвинених країн, що пояснюється передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю й мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;

створення МСП переважно на двосторонній основі та для здійснення промислової діяльності;

надто обережне ставлення іноземних партнерів до вкладання великих за обсягом інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій їхнього правового захисту;

відносно активніша участь у заснуванні МСП малих зарубіж­них фірм (компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі неве­ликих інвестицій або комерційному зиску від разових операцій;

зосередження МСП передовсім у науково-технічних і вироб­ничо-промислових центрах (регіонах) України.

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності. Регулювання міжнародного підприємництва, здійснюване переважно через належну органі­зацію зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, має таку множинну мету:

1) стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовніш­ньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;

2) створення сприятливих умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе на­ближення до ринкових структур розвинутих країн;

3) здійснення захисту економічних інтересів України в цілому і конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

4) надання од­накових можливостей для ефективного господарювання всім суб'­єктам підприємницької діяльності.

Окремі функції регулювання міжнародної підприємницької ді­яльності практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади.

Верховна Рада України ухвалює закони стосовно зовнішньоеконо­мічної діяльності суб'єктів господарювання, затверджує законодав­чо-нормативні акти щодо регулювання окремих напрямів зовніш­ньоекономічної діяльності, ратифікує міжнародні договори України.

Кабінет Міністрів України:

• координує зовнішньоекономічну діяльність відповідних міні­стерств і державних комітетів, узгоджує роботу торговельних пред­ставництв України за кордоном;

• проводить переговори й підписує міжурядові договори (угоди) з питань зовнішньоекономічної та спільної підприємницької діяль­ності, забезпечує їхнє виконання;

• організує реєстрацію міжнародних спільних підприємств, скла­дання платіжного балансу та раціональне використання державно­го валютного фонду України.

Національний банк України має повноваження:

1) забезпечувати збереження та раціональне використання в міжнародній підприєм­ницькій діяльності золотовалютного резерву України;

2) репрезен­тувати інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав та укладати відповідні міжбанківські угоди;

3) провадити облік і розрахунки кредитних ресурсів, операції з валютними ресур­сами, що надаються йому Державним валютним фондом України.

Міністерство з економіки України виконує функції щодо: про­ведення єдиної зовнішньоекономічної політики в процесі виходу суб'єктів господарювання на зовнішній ринок, координації їхньої діяльності у сфері міжнародного бізнесу; контролю виконання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідних законів і міжнародних договорів України; нетарифного регулювання діяль­ності суб'єктів спільного підприємництва.

Процес інтернаціоналізації підприємств і країн відбувається за участю різних міжнародних організацій. До основних міжнарод­них організацій фінансово-економічного спрямування, що здійсню­ють певну сукупність функцій стосовно регулювання спільної підприємницької діяльності, належать:

• Банк міжнародних розрахунків — БМР (сприяння співпраці центральних банків країн світу і здійснення міжнародних фінансо­вих операцій);

• Міжнародний банк реконструкції та розвитку — МЕР? (спе­ціалізована установа ООН, основною метою діяльності якої є на­дання позик і кредитів країнам-членам ООН);

• Міжнародний валютний фонд — МВФ (сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютних операцій, надання коштів у іно­земній валюті);

• Міжнародна фінансова корпорація — МФК (філія Міжнарод­ного банку реконструкції і розвитку для інвестування приватного сектора економіки);

• Рада ООН з промислового розвитку — ЮНІДО (сприяння все­бічному розвитку виробничої сфери країн-членів ООН);

• Європейський банк реконструкції та розвитку— ЄБРР (філія МБРР з обслуговування країн Європи).

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійсню­ється на трьох рівнях: національному, міжнародному і наднаціо­нальному.

Система регулювання міжнародної підприємницької діяльності на національному рівні охоплює такі складові:

1) форми іноземних інвестицій (грошові кошти в іноземній валюті, різноманітні май­нові та інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки тощо);

2) вимоги до результатів діяльності іноземного партнера (масшта­би діяльності, частка ринку, рівень імпортної технології, професій­на підготовка кадрів);

3) трансферт прибутку іноземного інвестора (обов'язкове створення резервного фонду зі зберіганням його в бан­ку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво);

4) інвестиційні пільги та обмеження (суб­сидії, пільгові позики, звільнення від податків та їхнє часткове по­вернення, застосування прискореної амортизації);

5) гарантії до­тримання прав іноземного партнера (залучення у вітчизняне пра­вове поле; збереження існуючих пільг протягом інвестиційного цик­лу; відмова від заходів конфіскаційного характеру).

Зазвичай на міжнародному рівні регулюються:

1) ідентифікація інвестицій та інвесторів (визначення не тільки усталених форм інвестицій, а й тих, що можуть з'явитися після укладання угоди або підписання договору; зазначення тих юридичних осіб, які вважа­ються національними суб'єктами господарювання країни-учасниці відповідної угоди);

2) умови імпорту й заохочення іноземного капі­талу (політика «відкритих дверей» держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності; зобов'язання країни, що приймає, сто­совно стимулювання іноземних інвестицій);

3) переказування коштів (фіксація країною базування достатніх гарантій щодо без­перешкодного переказування коштів у встановлені терміни);

4) роз­в'язання суперечок господарського та фінансового характеру (дрібних — компетентним судовим чи адміністративним органом країни, що приймає; складніших — Міжнародним центром урегу­лювання інвестиційних суперечок);

5) норми поведінки іноземних партнерів (загальні поняття, принципи і норми, яких мають дотри­мувати іноземні підприємці та які сприяють створенню позитивно­го іміджу зарубіжного партнера).

На наднаціональному рівні в рамках інтеграційних утворень ре­гулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється відповідно до угод (договорів), що фіксують взаємовідносини між багатьма країнами. Таке поточне регулювання відбувається у тім разі, коли забезпечуються вільний рух капіталів і гармонізація еко­номічної політики країн-учасниць.