Электронный
методический кабинет

Регіональний рівень управління охороною природи та природокористуванням

Стеченко • Державне регулювання економіки • 2006 (ua) 
На регіональному рівні управління охороною природи та природокористуванням включає такі функції:

регулює використання природних ресурсів регіону;

визначає нормативи забруднення природного середовища (встановлює нормативи ГДВ, ГДС і розміщує відходи);

упроваджує економічний механізм природокористування;

впроваджує моніторинг та веде облік об'єктів природокористування і забруднення довкілля;

проводить державну екологічну експертизу;

контролює дотримання природоохоронного законодавства;

досліджує стан навколишнього середовища;

розробляє програми впровадження природоохоронних заходів, визначає та реалізує інвестиційну політику;

інформує населення та заінтересовані організації з екологічних питань.



До чинників, що зумовлюють розвиток і активізацію дій щодо регіоналізації державної екологічної політики, належать:

невідповідність частки витрат на охорону природи та внесків до валового національного продукту в окремих регіонах;

міжрегіональні відмінності щодо екологічних збитків на одиницю створеного в регіоні валового продукту;

відмінність у кількості екологічних проблем, що накопичилися в окремих регіонах за попередній період;

міжрегіональні відмінності у співвідношенні добувних і переробних галузей промисловості;

нерівномірність розміщення на території України окремих видів природних ресурсів і значні відмінності між регіонами щодо використання природоресурсного потенціалу.

Основна мета державної екологічної політики — створення ефективних правових та економічних умов з метою надання регіонам можливостей використати наявні матеріальні та фінансові ресурси для природоохоронних заходів і проведення комплексу управлінських дій щодо зміни галузевої і технологічної структури виробництва в бік зменшення його впливу на стан навколишнього природного середовища.

Регіональна екологічна політика є складовою програми реструктуризації економіки України. Вона потребує врахування інтересів окремих регіонів в оздоровленні довкілля та посилення екологічної безпеки, децентралізації системи прийняття рішень з питань використання природоресурсного потенціалу, перенесення екологічної реформи на місця.

Державна регіональна еколого-економічна політика має ґрунтуватися на принципах дотримання загальнонаціональних екологічних пріоритетів; забезпечення розмежування повноважень між центральними та місцевими органами державної влади за принципом верховенства загальнодержавних законів; урахування екологічних інтересів регіонів, зокрема за межами України, відповідно до міждержавних угод; фінансового та матеріального самозабезпечення природоохоронної діяльності регіонів.

Відмінність територіальної структури окремих видів природних ресурсів і компонентів природного середовища (повітря, води, ґрунтів, біоти) зумовлює відміни в межах їх територіальних систем.

Узагальнивши особливості поширення окремих геоеко-номічних систем, що визначаються як об'єкти природоохоронних дій, у галузі охорони якості та кількості водних ресурсів, доцільно обрати басейновий принцип. У цьому разі об'єктами державної водоохоронної політики мають бути такі басейнові системи: Дніпро, Сіверський Донець і річки Приазов'я, Південний Буг, басейн Дунаю, Західний Буг.

З метою визначення заходів охорони навколишнього природного середовища, що здійснюються за рахунок центральних джерел фінансування відповідно до положень Основних напрямків регіональної екологічної політики, одночасно з регіональними соціально-економічними програмами розроблюються регіональні екологічні програми.

Регіональна (міжземельна) екологічна програма охоплює комплекс природоохоронних заходів, що поширюються за межі однієї адміністративної області або мають міжнародне значення. Замовником регіональних екологічних програм є Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки.

Регіональна еколого-економічна політика ґрунтується на принципах, визначених чинним законодавством. У регіональній економічній системі природоохоронна діяльність розглядається як пріоритетний напрямок господарської діяльності, особливості якого зумовлені потребами населення щодо екологічної безпеки і збереження природного довкілля.

Природоохоронна діяльність реалізується через регіональний екологоекономічний механізм, метою якого є створення регіональної матеріальної й управлінської екологічної інфраструктури та її ефективне використання для зменшення розбіжностей між інтересами виробників-при-родокористувачів на території регіону.

До регіональної екологічної інфраструктури належать суб'єкти природоохоронного призначення, що є власністю відповідних територіальних органів управління — обласних, міських і підприємств-природокористувачів на території регіону. Щодо рівнів підпорядкованості ці об'єкти розподіляються згідно із законодавством.

Основу регіонального еколого-економічного механізму становлять регіональні природоохоронні фінансові фонди. Вони охоплюють природоохоронну діяльність на всій території регіону або на території його адміністративних чи окремих геосистем у разі доцільності визначення їх як об'єктів управління.

Джерелами фінансового забезпечення регіонального природоохоронного фонду мають бути цільові кошти:

державного бюджету природоохоронного призначення, що передаються адресно відповідно до державної екологічної програми з метою здійснення конкретних природоохоронних заходів, які здебільшого стосуються природних ресурсів загальнодержавного значення;

бюджетів природоохоронного призначення областей, міст, регіонів;

підприємств-природокористувачів;

регіональної частини плати за використання природних ресурсів;

регіональної частини платежів за забруднення природного середовища;

страхових внесків природокористувачів за ліквідацію забруднення природного середовища внаслідок аварій;

інші кошти.

Основними функціями діяльності регіонального природоохоронного фонду є: перерозподіл коштів і їх використання для створення найефективніших природозахисних об'єктів; скорочення періоду реалізації природоохоронного заходу завдяки оперативному маневруванню коштами; адресне використання коштів щодо їх власника та цільового призначення; регулювання пропорційності між внеском у детеріорацію природного середовища та обсягом фінансування природоохоронного заходу.

Підвищення рівня економічної ефективності до рівня ефективності виробничих (технологічних) заходів є визначальною умовою переходу на госпрозрахункове природокористування.

Відтак природоохоронну діяльність у регіонах потрібно економічно стимулювати, надаючи економічні пільги замовникам, що створюють основні фонди природоохоронного значення; зменшуючи податки підприємствам та враховуючи їх витрати на природоохоронні заходи; передаючи у прибуток підприємства кошти, отримані в результаті здійснення природоохоронного заходу; забезпечуючи відповідність між оплатою праці природоохоронних видів діяльності і досягнутим завдяки їй екологічним результатом.

З метою нормативно-правового забезпечення основних напрямків регіональної еколого-економічної політики слід передбачити:

визначення фіксованої частки валового продукту регіону, що витрачається на охорону природи і диференційована за регіонами відповідно до зниження фактичних утрат валового продукту внаслідок забруднення середовища, нераціонального природокористування та витрат на охорону природи;

розмежування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному і місцевому рівнях на основі пропорційності між внеском регіону до бюджету та рівнем детеріорації природного середовища в регіоні;

створення системи місцевих, регіональних і загальнодержавних екологічних програм;

внесення коректив до законодавства щодо забезпечення економічної бази природоохоронної діяльності в регіонах;

створення законодавчих передумов для приватизації об'єктів екологічної інфраструктури регіонів з урахуванням специфічних умов забезпечення їх економічної рентабельності;

розробку положення щодо надання регіонам оцінок умов забруднення природноресурсного потенціалу їх окремих територіальних одиниць;

обґрунтування диференційованого в межах регіонів підвищення норм амортизації природоохоронного обладнання.

Державні кошти на розвиток економіки регіонів потрібно розподіляти за пріоритетністю екологічно кризових регіонів.